У попередніх частинах цього журналістського розслідування ми продемонстрували загальну архітектуру справи про «ізмаїльський пором»: підроблені документи, підписані мертвою людиною після смерті, роки судових корупційних маніпуляцій і поступове перетворення простого майнового спору на проблему загальнонаціональної безпеки. Відтоді з’явилися нові документи, які дозволяють побачити повну картину у деталях, що не лишають місця для сумнівів чи благодійних тлумачень. Ці деталі — рішення суду, сотні сторінок прокурорського листування і запис нульового банківського балансу — перетворюють моральну оцінку на юридичну.
І. ВИРОК, ЯКИЙ ПОЯСНЮЄ ВСЕ
6 жовтня 2025 року Ізмаїльський
міськрайонний суд Одеської області виніс вирок у справі № 946/4906/25.
Засуджений — Чебан Сергій Петрович, депутат Саф’янівської сільської ради.
Звинувачення: напад на офіцерів Збройних Сил України в особливий період з
незареєстрованою вогнепальною зброєю. Призначене покарання — п’ять років
позбавлення волі з іспитовим строком один рік. Тобто фактично — нуль днів
ув’язнення.
Обставини злочину задокументовані
у вироку з точністю, яка не піддається переосмисленню. 12 квітня 2025 року,
приблизно о 17:30, Чебан Сергій Петрович під’їхав на Toyota Land Cruiser Prado
до двох військовослужбовців. Через відчинене вікно автомобіля він навів на
військовослужбовців самозарядний карабін калібру 7,62 мм. При обшуку на
фермерському господарстві в селі Кислиця знайшли 110 патронів до нарізної
зброї. Угода про визнання вини підписана 15 вересня 2025 року.
Тепер необхідно зупинитися і
поставити одне запитання: чому це важливо для справи про пором? Тому що Сергій
Чебан — це не стороння особа. Це людина із того самого села Кислиця, з тієї ж
родини, яка фігурує у справі про захоплення порому ВИЛ-0224-К під назвою «Кислицький».
У матеріалах кримінального провадження про підроблення документів на пором
фігурують, серед інших, Чебан П.Г. та Чебан С.П. — усі вони, як зафіксовано в
офіційних листах прокуратури, відмовилися давати показання слідчому,
посилаючись на статтю 63 Конституції України, тобто на право не свідчити проти
себе.
Тобто ми маємо таку картину:
особа, яка фігурує серед тих, хто відмовився давати показання у справі про
підроблені технічні документи на пором, через вісім років після початку цієї
справи зупиняє автомобіль і наводить автомат на офіцерів Збройних Сил України.
Він отримує умовний вирок. Пором тим часом фізично знищено. Збіги у географії,
прізвищах і хронології є надто послідовними, щоб їх ігнорувати.
Угода про визнання вини означала,
що суд не досліджував доказів у повному обсязі і не встановлював зв’язків між
підсудним та іншими епізодами в районі. Прокурор Одеської обласної прокуратури,
який підписав угоду, зробив усе можливе, щоб справа залишилася вузькою і
ізольованою. Жодних публічних запитань про те, чи є зв’язок між особою, яка
тримала карабін, і особами, що вісім років відмовляються давати показання у
справі про підроблені документи.
ІІ. ВІСІМ РОКІВ ПРОКУРОРСЬКОЇ
ТИШІ
Матеріали Чорноморської окружної прокуратури охоплюють хронологію, яка тягнеться від листопада 2021 до лютого 2026 року. Перший із серії листів, датований 14 листопада 2022 року, визнає: досудовим розслідуванням доведено факт підроблення «Акту технічного нагляду судна» від 15 листопада 2015 року. Підписант документа — інженер-інспектор ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» Володимир Фарваршук. Проблема відоми: Фарваршук помер 10 липня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №108102, виданого 11 липня 2007 року. Між датою смерті та датою «підписаного» ним акту — понад вісім років. Встановити осіб, які вчинили підробку, не виявилося можливим.
Чорноморська окружна прокуратура
надіслала потерпілим десятки листів-близнюків. Один за одним, з різними датами
і різними реєстраційними номерами, вони повторювали ту саму фразу слово в
слово: «В ході проведення дізнання у кримінальному провадженні встановити осіб,
що здійснили підроблення зазначеного документу, не надалось за можливе». Між
серпнем 2021 і лютим 2026 року ця фраза відтворювалася без жодних змін. Без
нових слідчих дій. Без нових версій. Без результату.
У березні 2023 року прокурор
Чорноморської окружної прокуратури подав клопотання до суду про закриття
провадження — у зв’язку з невстановленням особи і закінченням строків давності.
Овідіопольський районний суд це клопотання задовольнив. Апеляційна скарга
потерпілих змусила Одеський апеляційний суд 6 червня 2023 року скасувати ухвалу
і повернути справу на новий розгляд в іншому складі суду. Станом на серпень
2023 року справа перебувала в Овідіопольському суді, але до розгляду призначена
не була. У лютому 2026 року прокурор подав те саме клопотання вдруге — знову на
підставі строків давності. Коло замкнулося.
ІІІ. ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ЛАНЦЮГ
ПІДРОБЛЕННЯ: ЩО ПРИХОВУЄ КЛАН
Аналіз прокурорських документів
дозволяє відновити повну схему підроблення, яку слідство встановило остаточно.
У лютому 2003 року між особою, яка діяла від імені виконуючого обов’язки голови
СВК «Кислицький», та Чебаном П.Г. начебто був укладений «Договір купівлі-продажу
судна». Прокуратура встановила, що підпис виконуючого обов’язки голови є
підробленим: згідно з трудовою книжкою, цей працівник працював у СВК
«Кислицький» на посадах оператора маслобійні і головного інженера. Запису про
призначення виконуючим обов’язки голови в трудовій книжці немає. Наказ про таке
призначення, як виявилося, ніколи не існував.
На підставі цього підробленого «Договору»
2003 року і було сформовано весь подальший пакет підроблених документів: і «Акт
технічного нагляду судна» від 15 листопада 2015 року з підписом покійного
Фарваршука, і «Свідоцтво про право власності на судно», і «Судновий патент» —
усі документи виготовлені невстановленими особами з прямим посиланням на
підроблений «Акт технічного нагляду судна». Цей ланцюг встановлений слідством і
відображений у матеріалах справи. Але особи, що стоять за ним, так і не
отримали підозри.
Між тим сам Чебан П.Г. і члени
його родини двічі були допитані — і обидва рази відмовилися свідчити,
посилаючись на Конституцію. Це їх право. Але прокуратура, маючи повний
документальний ланцюг підроблень і знаючи, хто отримав незаконну вигоду від цих
підроблень, не знайшла можливості для повідомлення про підозру нікому з тих, на
чию користь і в чиїх інтересах документи були сфальшовані.
IV. ПОСТАНОВА ОДЕСЬКОГО
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ, ЯКА ВБИЛА ПОРОМ
27 лютого 2025 року колегія
суддів Одеського апеляційного суду у складі Миколи Драгомерецького, Руслана
Громіка та Андрія Дришлюка ухвалила постанову у цивільній справі № 500/2395/18:
накласти арешт із забороною відчуження, але дозволити «використання»
арештованого судна. Мотивація: повна заборона є «непропорційним заходом» щодо
транспортної інфраструктури.
16 лютого 2026 року посадові
особи Чорноморського міжрегіонального управління Адміністрації судноплавства
виїхали на перевірку і зафіксували результат цієї «пропорційності»: парому
ВИЛ-0224-К на Кілійському гирлі річки Дунай не існує. Замість нього — незаконна
стаціонарна інженерно-технічна споруда, яка виникла на місці знищеного судна.
Пором розрізали, вмонтували в незаконний стаціонарний перехід через рукав Дунаю
і таким чином ліквідували його як самостійний майновий об’єкт. Адміністрація
судноплавства видала Ларисі Чебан (матері Сергія Чебана) припис про заборону
експлуатації цієї споруди через загрозу для життя людей.
Причинно-наслідковий зв’язок між
постановою суддів і знищенням речового доказу є прямим і документально
підтвердженим. Судді Одеського апеляційного суду Микола Драгомерецький, Сергій Сегеда
і Руслан Громік знали, що особи, які контролюють судно, вже упродовж кількох
років демонстрували намір перетворити його з об’єкта спору на незмінний елемент
ландшафту. Вони знали, що документи на пором підроблені, оскільки ухвала слідчого
судді від 24 січня 2025 року — за місяць до постанови апеляції — прямо
констатувала факт підроблення. Попри це вони відкрили дорогу до «використання».
Після офіційного повідомлення про
знищення порому та відповідних клопотань потерпілих колегія суддів Одеського
апеляційного суду у складі Сегеди, Громіка та Драгомерецького систематично
відмовляла у накладенні арешту на рештки знищеного судна і на незаконну
гідротехнічну споруду, що виникла на його місці. Логіка проста і нищівна: якщо
предмет спору знищено, майнові претензії потерпілих стають безпредметними, а
тривала судова сага завершується на умовах, вигідних тим, хто спланував
знищення.
V. ШТРАФ НА НУЛЬОВОМУ РАХУНКУ: КОЛИ
ПРАВОСУДДЯ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА КАТУВАННЯ
Любов Стойкова — 72-річна
пенсіонерка з Ізмаїлу — є третьою особою у справі № 500/2395/18 і орендарем
порому ВИЛ-0224-К. Після знищення порому — єдиного джерела доходу її сім’ї —
вона опинилася у стані повного фінансового краху. 11 лютого 2026 року виконавча
служба стягнула з неї 8726 гривень — тобто повністю всю місячну пенсію розміром
8713 гривень. Станом на 13 лютого 2026 року залишок на її рахунку склав нуль
гривень нуль копійок.
Мінімальний місячний прожитковий
кошик становить близько 1889 гривень. Гарантований державою прожитковий мінімум
для непрацездатних — 2 595 гривень. Стягнення 100% пенсійних виплат є прямим
порушенням статті 73 Закону «Про виконавче провадження», яка обмежує стягнення
з пенсій. Отже, після проведення стягнення Любов Стойкова залишилася без
засобів до існування.
16 лютого 2026 року — через п’ять
днів після повного обезгрошення рахунку — судді Сергій Сегеда, Руслан Громік і
Микола Драгомерецький ухвалили постанову про накладення на Стойкову Л.К. штрафу
у розмірі 3328 гривень лише за те, що вона подала заяви про відвід суддів,
намагаючись зупинити легітимізацію підроблених документів суддями. Судді, які
самі є предметом цих заяв про відвід, прийняли рішення про стягнення штрафу.
Суддям, які вели цю справу, було добре відомо про фінансовий стан заявниці —
вони розглядають справу, в матеріалах якої відображена вся хронологія її
майнового стану.
Практика Європейського суду з
прав людини є однозначною: знищення майна осіб похилого віку, позбавлення їх
засобів до існування і систематичне психологічне переслідування через судові
процедури кваліфікуються як катування в розумінні статті 3 Конвенції. До речі, ЄСПЛ
вже констатував порушення Україною статті 6 Конвенції у цій самій справі —
справі «Слободенюк та інші проти України», що красномовно фігурує на гербованих
листах прокуратури в матеріалах кримінального провадження. Штраф на нульовому
рахунку — це не судова помилка. Це повідомлення.
VI. СТРАТЕГІЧНИЙ ОБ’ЄКТ ПІД
КОНТРОЛЕМ ЗАСУДЖЕНОГО
За даними вироку від 6 жовтня
2025 року, пов’язана з поромом особа засуджена за злочини проти основ національної
безпеки України, зокрема за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил в
особливий період. Незаконна стаціонарна споруда, яка виникла на місці знищеного
порому, перекриває рукав Дунаю в прикордонному районі, що безпосередньо межує з
територією країн НАТО. На неї немає жодних дозволів від Адміністрації
судноплавства, вона не проходила технічного нагляду, її функціональний статус
не визначений жодним правовим актом.
В умовах повномасштабної війни
неконтрольована переправа через прикордонну річку — це не господарська
незручність і не предмет цивільного позову. Це канал для контрабанди,
нелегального переміщення осіб і будь-яких інших операцій, які вимагають
непомітного перетину кордону. Переправа виведена з-під державного контролю
через підроблення технічних документів, вісім років прокурорського саботажу та
серію судових рішень, які послідовно знімали обмеження з її використання — і
тепер вона фізично не є тим об’єктом, на який поширюється арешт у цивільній
справі.
VII. КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА ЯК
ДЗЕРКАЛО: АНАЛІЗ ПРОВАЛУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ
6 лютого 2026 року прокурор
Чорноморської окружної прокуратури подав до Овідіопольського районного суду
клопотання про закриття кримінального провадження про підроблення документів на
так званий «пором «Кислицький»». Підстава – не встановлено особу, яка вчинила
кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до
кримінальної відповідальності.
Цей документ є надзвичайно цінним не як юридична підстава для закриття справи, а як мимовільний прокурорський звіт про восьмирічну сагу про цинічне підроблення документів на пором ВИЛ-0224-К та рейдерське захоплення порому ВИЛ-0224-К злочинною організацією. На десяти сторінках тексту прокурор послідовно визнає: факт підроблення встановлено, ланцюг документів відновлено, коло осіб, які скористалися підробленими документами, відоме — але виконавця підроблення так і не встановлено. Жодній особі не повідомлено про підозру. Жодну особу не затримано. Обвинувальний акт до суду не скеровувався.
Клопотання містить детальний
виклад результатів дізнання, і цей виклад є документальним спростуванням
власної тези про «неможливість встановлення осіб». Розглянемо, що встановлено
прокурором.
По-перше, встановлено повний
ланцюг придбання: Стойкова Л.К. купила пором у 2002 році, Слободенюк С.А.
придбав його у ТОВ «Злагода» у 2008 році, всі ці операції відображені у
платіжних дорученнях, судновому білеті, реєстраційних документах. Цей пором —
ВИЛ-0224-К — є конкретним судном з відомою історією.
По-друге, прокурор встановив
особу Петра Чебана і Сергія Чебана, які у жовтні 2017 року прибули до порому і
«повідомили поромника Комарова А.С. про зміну власника». Сам суд у 2017 році
встановив цей факт за безпосередньої участі Чебана П.Г. у засіданні. Чебан С.П.
також допитувався. Обидва відмовилися давати показання, але сам факт їхньої
присутності при заволодінні поромом є встановленим через суд.
По-третє, прокурор визнає, що
підроблені документи виготовлені з використанням реквізитів «абсолютно іншого
судна, зареєстрованого у Херсонській області» — що свідчить про навмисне,
кваліфіковане підроблення зі знанням реєстраційної бази даних. Це не аматорська
підробка: виготовлення вимагало доступу до офіційних баз даних Державної служби
морського транспорту.
По-четверте, у матеріалах справи
є покази свідка Гнесько О.М., директора ДП «Професіонал Ізмаїльський», який
стверджує, що у 2003 році укладав договір з «в.о. голови» Заворотнюком Ф.Ф. Проте
є нюанс: свого часу Гнесько О.М. був засуджений за вимагання хабаря у Стойкової
Л.К. і Заворотнюка Ф.Ф., а тому його свідчення мають автоматично бути визнані
неналежним доказом.
VIII. ДОГОВІР 2003 РОКУ: АНАТОМІЯ
ВИХІДНОЇ ПІДРОБКИ
Щоб зрозуміти всю архітектуру
злочину, необхідно повернутися до самого початку ланцюга: «Договору
купівлі-продажу судна» від 14 лютого 2003 року. Саме він є вихідним документом,
на якому базуються всі подальші підроблені папери. Без нього немає ані «Акту
технічного нагляду» від 2015 року, ані свідоцтва про право власності від 2017
року.
Висновок криміналістичної
експертизи є ключовим документальним доказом підроблення самого договору. Його
висновки є технічно однозначними і юридично руйнівними для позиції Чебана.
Експерт дослідив «Договір
купівлі-продажу судна» від 14.02.2003. У ході дослідження встановлено, що
друкований текст договору, відбитки печаток «Кислицький» чорного кольору та
підписи від імені Заворотнюка Ф.Ф. і Чебана П.Г. сформовані багаточисленними
спіклими між собою частками порошку (тонеру). По периметру штрихів та на
пробільних ділянках наявні забруднення фону у вигляді окремих крапок, наявний
блиск барвника. Нечіткі та нерівні межі штрихів, барвник розташований на
поверхні паперу.
Що це означає у перекладі з
криміналістичної на загальнозрозумілу мову? Це означає, що і підписи, і
печатки, і основний текст договору надруковані на лазерному принтері або
виготовлені методом електрофотографічного копіювання. Справжні підписи з
поверхні паперу залишають хімічні сліди і вбудовані в структуру паперу — тонер
лежить поверх паперу і кришиться при певному впливі. У кутах документа виявлено
чорні смуги — артефакти копіювання на копіювальному апараті. Тобто перед
слідством — не оригінал договору, а фотокопія або роздрук зі скану.
Другий вектор підроблення договору від 2003 року — особа підписанта з боку продавця. «Договір» підписаний «в.о. голови СВК «Кислицький» Заворотнюком Федором Федоровичем. Це ключова деталь, оскільки лише голова або належним чином уповноважена особа могла відчужувати майно кооперативу.
Трудова книжка Заворотнюка Ф.Ф.,
досліджена в ході розслідування, свідчить про таке: він працював у СВК
«Кислицький» послідовно на посадах оператора маслобійні і головного інженера.
Жодного запису про призначення його виконуючим обов’язки голови у трудовій
книжці немає. Жодного наказу, рішення загальних зборів кооперативу або іншого
установчого документа, що підтверджував би його повноваження, — в матеріалах
провадження і у відповідних архівах не виявлено, незважаючи на направлені
запити.
IX. АДВОКАТ ДМИТРО ЗЛАТІ І АДВОКАТСЬКА
ЕТИКА
Схема, яку ми описували вище,
потребує не лише фальшивих документів і бездіяльних прокурорів. Вона потребує
активного юридичного агента — людини, яка знає про підроблення і має доступ до
судових механізмів.
Дії адвоката родині Чебанів –
Дмитра Златі – у справі порому «Кислицький» є прикладом того, що юридична
доктрина кваліфікує як «зловживання процесуальними правами» у найбільш
очевидній і системній формі.
27 жовтня 2023 року адвокат Дмитро
Златі особисто брав участь у засіданні Одеського апеляційного суду, на якому
суд встановив, що «Чебан П.Г. незаконно оформив право власності на пором
ВИЛ-0224-К (нова назва — «Кислицький»)» на підставі підроблених документів. Суд
залишив в силі арешт порому. Адвокат Дмитро Златі не просто присутній — він
учасник процесу і отримав повний текст ухвали. Встановленість факту підроблення
для нього є юридично безумовною.
28 лютого 2025 року суд вже
відмовив адвокату Дмитру Златі в задоволенні першого клопотання про скасування
арешту (справа № 509/748/25). Адвокат отримав ухвалу 3 березня 2025 року.
20 жовтня 2025 року адвокат Дмитро
Златі особисто з’явився в Одеський апеляційний суд і відмовився від поданої
апеляційної скарги, «повідомивши, що наслідки такої відмови йому зрозумілі». Ця
фраза є процесуальним визнанням: адвокат розумів, що арешт обґрунтований, і
вирішив не продовжувати безнадійне оскарження.
І от 4 лютого 2026 року — через
три з половиною місяці після власноруч підписаної відмови від апеляції —
адвокат Дмитро Златі подає до Овідіопольського районного суду нове клопотання
про скасування арешту. Те саме клопотання. З тими самими підробленими
документами. З посиланням на те саме «Свідоцтво про право власності» серії АВ №
000548 від 13.10.2017, яке є похідним від підробленого Акту технічного нагляду.
10 лютого 2026 року слідчий суддя
відмовив у задоволенні цього клопотання втретє. Ухвала є остаточною і не
підлягає оскарженню.
Дії адвоката Дмитра Златі виходять
далеко за межі агресивного адвокатського захисту інтересів клієнта. Вони можуть
кваліфікуватися за кількома самостійними правовими підставами.
Перша підстава — використання
завідомо підробленого документа (частина 4 статті 358 КК України). Подаючи до
суду клопотання з посиланням на «Свідоцтво про право власності» серії АВ № 000548,
адвокат Златі використовує в офіційному судовому провадженні документ, похідний
від підроблених. Підробленість цього ланцюга документів встановлена численними
судовими рішеннями, у яких він особисто брав участь. Йдеться не про
добросовісну помилку — йдеться про достовірне знання та умисне використання.
Друга підстава — умисне введення
суду в оману. У клопотанні від 04.02.2026 адвокат Дмитро Златі стверджував, що
пором ВИЛ-0224-К і пором «Кислицький» є «різними об’єктами». Але він особисто
брав участь у засіданні 27.10.2023, де суд встановив тотожність цих об’єктів.
Він достовірно знає, що сам Чебан П.Г. у судовому засіданні 7 грудня 2017 року
засвідчив: прибувши до порому ВИЛ-0224-К, він почав ним користуватися під
назвою «Кислицький». Стверджувати зворотне після цього — це не помилка, це
брехня перед судом.
Третя підстава — перешкоджання
здійсненню правосуддя. Арешт порому є забезпечувальним заходом у кримінальному
провадженні про підроблення документів. Системне подання безпідставних
клопотань про скасування цього арешту є дією, спрямованою на позбавлення суду
можливості дослідити речовий доказ. За умов, коли пором уже знищено — питання є
гіпотетичним, але юридичний аналіз зберігає значення.
Четверта підстава — сприяння
клієнтам у вчиненні нових правопорушень. Якби клопотання адвоката Дмитра Златі
було задоволено, і арешт знято — пором (або те, що від нього залишилося)
опинився б у повному розпорядженні осіб, що здійснюють переправу без жодних
технічних документів, всупереч двом приписам Адміністрації судноплавства про
заборону експлуатації.
Кваліфікаційно-дисциплінарна
комісія адвокатури (КДКА) Одеської області є органом, уповноваженим порушувати
дисциплінарні провадження щодо адвокатів і застосовувати до них стягнення — аж
до позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Потерпіла Любов Стойкова
зверталася до КДКА Одеської області зі скаргами на дії адвоката Дмитра Златі
неодноразово. Результат — нульовий.
Архітектура цього нульового
результату заслуговує окремого аналізу, оскільки вона є не випадковою
тяганиною, а системним захистом. Розглянемо хронологію: адвокат Дмитро Златі
продовжував подавати підписані мертвою людиною документи після рішень суду 2023
року, після відмов 2025 року. Зміст цих клопотань і підробленість документів є
публічно встановленим фактом — зафіксованим в ухвалах судів. КДКА має власний
механізм моніторингу і може відкривати дисциплінарні провадження за власною
ініціативою. Попри це — жодного провадження.
Відповідно до статті 34 Закону
України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підставами для
дисциплінарної відповідальності є: порушення вимог несумісності; порушення
Правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці; невиконання або
неналежне виконання своїх професійних обов’язків; невиконання рішень органів
адвокатського самоврядування; порушення присяги адвоката України. Умисне
використання в суді документів, підробленість яких встановлена судовими
рішеннями, є одночасно порушенням принципу законності (стаття 7 Правил адвокатської
етики), принципу чесності та добросовісності, обов’язку поваги до суду (стаття
42 Правил) і заборони сприяння клієнту у протиправних діях (стаття 19 Правил).
Будь-якої однієї з цих підстав достатньо для порушення дисциплінарного
провадження. Усі вони присутні одночасно.
Відповідь КДКА Одеської області на цю очевидну ситуацію є прикладом інституційного провалу, який виходить за межі банальної бюрократичної байдужості. Коли орган, покликаний захищати правосуддя від недобросовісних адвокатів, методично ігнорує документально підтверджені скарги — він перестає виконувати свою функцію і стає частиною проблеми. У цьому конкретному випадку КДКА Одеської області фактично перетворилася на свого роду захисний щит, за яким адвокат роками займається тим, що потерпіла влучно охарактеризувала у своїй заяві: «плювком у обличчя кожному чесному адвокату цієї країни».
Злочинна схема заволодіння
поромом пройшла кілька фаз: фаза 1 — виготовлення підроблених документів (2017
рік); фаза 2 — фізичне заволодіння (жовтень 2017 року); фаза 3 — захист від
кримінального переслідування через бездіяльність прокуратури; фаза 4 — захист
від цивільних позовів через судові маніпуляції; фаза 5 — знищення речового
доказу та легалізація незаконної споруди.
Саме фаза 4 є найбільш юридично
кваліфікованою. Якщо арешт на пором збережено, предмет спору існує, а позивачі
мають шанс на відновлення права власності. Якщо арешт знято, пором виводиться
з-під контролю, руйнується або перетворюється на щось інше — і справа
закривається як безпредметна. Адвокат Златі подавав клопотання про зняття
арешту тричі — і тричі отримував відмову. Але тиск був досягнутий іншим шляхом:
постановою апеляційного суду від 27 лютого 2025 року суддів Драгомерецького,
Громіка і Дришлюка, яка дозволила «використання» арештованого майна. Це дозвіл,
якого адвокат Златі домагався в кримінальному провадженні, — але отриманий у
цивільному.
Цей зв’язок між паралельними
провадженнями є ключовим для розуміння архітектури корупції. Кримінальне
провадження і цивільний позов розглядалися в різних судах, з різними складами
суддів і різними прокурорами. Але результат у цивільній справі дозволив
здійснити те, чого прямо домагалося підроблення у кримінальній: вивести пором
з-під арешту і знищити його до набрання законної сили рішенням про право
власності.
X. ПІДСУМОК: ЩО ПОТРІБНО НАЗВАТИ
СВОЇМИ ІМЕНАМИ
Справа «Кислицького порому» є не
локальним скандалом і не типовим майновим спором, що затягнувся через
процесуальну складність. Це документально підтверджена модель захоплення стратегічного
об’єкта із застосуванням підроблених документів, прокурорського прикриття і
суддівських рішень, що покроково усували всі можливості повернення об’єкта
законному власнику. Кожна ланка цього ланцюга виконала свою функцію.
Справа «Кислицького порому» — це прояв системи в найбільш досконалій її
формі: підроблення документів мертвою рукою, вісім років прокурорської тиші,
суддівські постанови, які відчиняли двері рівно тоді, коли треба було їх
зачинити, і дисциплінарний орган, що перетворився на щит для людини, яка
користується цими дверима.
Пором фізично знищений. Речовий
доказ — ліквідований. Пенсіонерка Стойкова— без копійки на рахунку. Адвокат Златі
— без стягнень. Судді Драгомерецький,
Сегеда і Громік— зі штрафом на адресу жертви, який дорівнює рівня катування.
Виконавці підроблення так і не
отримали підозри — не тому, що їх неможливо встановити. Матеріали справи
містять їхні імена, прізвища, показання, результати почеркознавчих експертиз і
повний документальний ланцюг. Причина інша: встановлення особи вимагало б дій,
а дії порушили б рівновагу, яка влаштовує всіх учасників цієї конструкції, крім
потерпілих.
ЄСПЛ вже констатував порушення
Україною статті 6 Конвенції у цій справі. Якщо держава допускає, щоб 72-річна
жінка отримувала судові штрафи на нульовий рахунок від суддів, чия
упередженість є предметом її заяв про відвід, — наступний висновок Страсбурга
про порушення статті 3 Конвенції є питанням часу.
Те, що сталося на Кілійському
гирлі Дунаю, — не майновий спір. Це прикордонна переправа, виведена з-під
державного контролю через злочин, і тепер функціонує без жодного правового
статусу на тлі повномасштабної війни. Ті, хто несе відповідальність за цей
стан, відомі поіменно. Їхні рішення і їхня бездіяльність задокументовані.
Усі факти, зазначені у цій публікації, підтверджені документами, що знаходяться у розпорядженні редакції, або є публічно доступними відповідно до вимог законодавства.
ФЕНОМЕН IМАЇЛЬСЬКОГО ФЕОДАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ
ВЛАСНИКИ СУДНА ВИКРИЛИ КОРУПЦIЙНО-РЕЙДЕРСЬКУ «ЗГРАЮ» В «ВЕРХIВЦI» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
НА ВНУТРIШНЬОМУ ФРОНТI ТЕЖ ГАРЯЧЕ: ВЛАСНИЦЯ ПОРОМУ ПОВСТАЛА ПРОТИ ГОЛОВНОГО ПРОКУРОРА ОДЕЩИНИ
СПІРИТИЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСУДДІ, АБО ЯК В УКРАЇНІ МЕРТВІ ДУШІ ПРОВОДЯТЬ ТЕХНАГЛЯД СУДЕН
Примітка: Мовою оригiналу. Редакцiя не пiдтримує жодну сторону. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, вважається невинуватою у вчиненні будь-якого злочину або іншого правопорушення. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, користується презумпцією невинуватості. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, користується презумпцією доброчесності.