ВЛАСНИКИ СУДНА ВИКРИЛИ КОРУПЦIЙНО-РЕЙДЕРСЬКУ «ЗГРАЮ» В «ВЕРХIВЦI» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
НА ВНУТРIШНЬОМУ ФРОНТI ТЕЖ ГАРЯЧЕ: ВЛАСНИЦЯ ПОРОМУ ПОВСТАЛА ПРОТИ ГОЛОВНОГО ПРОКУРОРА ОДЕЩИНИ
СПІРИТИЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСУДДІ, АБО ЯК В УКРАЇНІ МЕРТВІ ДУШІ ПРОВОДЯТЬ ТЕХНАГЛЯД СУДЕН
На фоні масштабних протестів проти ліквідації незалежності НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури корупційні дії суддів, прокурорів, поліцейських та інших посадовців, вже сприймаються суспільством не просто як злочин. Такі дії сприймаються виключно як пряма загроза існуванню Української Держави, адже в умовах триваючої війни корупційні дії – це не просто злочинна діяльність. Це діяльність на користь російських агресорів. Як наслідок, кожен «шахед» начинений російською вибухівкою лише на 90%, решта 10% — припадає на українську корупцію, яка вбиває українців на менше за російських варварів.
Ізмаїльський пором як лакмус знищення правосуддя
Чи може біологічно мертва людина підписувати документи, будучи вже біологічно мертвою людиною?
Ми вже неодноразово писали про справу «ізмаїльського порому» (№500/2395/18), яка майже 8 років розглядалася в Ізмаїльському міськрайсуді. Вісім років українські платники податків платили суддям Жигуліну С. М. та Смокіній Г. І. для того, щоб вказані судді з’ясували, чи може біологічно мертва людина підписувати документи, будучи вже біологічно мертвою людиною.
Сталося диво, або, краще сказати, дива не сталося.
Спочатку суддя Жигулін С. М. два роки поспіль наголошував, що документ, виданий на ім’я Чебана П. Г. – так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, начебто підписаний інженер-інспектором Регістру судноплавства України Фарварщуком В. Д. не є підробленим, хоча Фарварщук В. Д. помер у 2007 році.
Згодом суддя Жигулін С. М. пішов у почесну відставку за рахунок платників податків, і справу взяла до розгляду суддя Смокіна Г. І.
У травні 2025 року суддя Смокіна Г. І. ухвалила фінальне рішення у справі, яким встановила: «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, виданий на ім’я Чебана П.Г. і начебто підписаний у 2015 році інженер-інспектором Регістру судноплавства України Фарварщуком В. Д. (померлим у 2007 році) не є підробленим, а відтак біологічно мертва людина дійсно може після своєї смерті підписувати документи.
Прокурор Олександр Сара та ізмаїльський стиль прокурорського нагляду
Потерпілі Стойкова і Слободенюк С. А. (власники порому ВИЛ-0224-К) стверджують, що у вересні 2017 року прямо у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області прокурорами Сарою О. В., Чемоширяновим О. В., Карастаном Д. І., Мелещук І. С., а також Чебаном С. П., Чебаном П. Г., Радєвим Д. Д. та іншими особами було виготовлено підроблені документи на ім’я Чебана П. Г. на т.зв. «пором «Кислицький»».
Згодом саме з використанням вказаних підроблених документів на ім’я Чебана П. Г. на т.зв. «пором «Кислицький»» вказаними особами було здійснено незаконну перереєстрацію на Чебана П. Г. порому ВИЛ-0224-К під новою незаконною назвою «пором «Кислицький»».
Дійсно, 29 жовтня 2017 року, як самі стверджують Чебан С. П., Чебан П. Г. та Радєв Д. Д., вони прибули вночі на поромну переправу, показали документи, які, як встановлено, є підробленими, та заволоділи поромом.
Проте існують інші факти, які ми не можемо не висвітлити.
Так, у травні 2018 року керівник ізмаїльської прокуратури Сара О. В. дав одному з видань інтерв’ю, де наголосив, що «у частині користування поромом [«Кислицький»] вбачаються виключно цивільно-правові відносини, які повинен розглядати суд. На даний момент за документами власником порома є Чебан».
Проте родзинка полягає у тому, що станом на момент оприлюднення такої думки прокурором Сарою О. В. саме у статусі прокурора та від імені місцевої прокуратури Сарі О. В. та Ізмаїльській місцевої прокуратурі було вже відомо про підроблення документів, які було використано злочинцями для реєстрації так званого «порому «Кислицький»».
Наразі в Ізмаїльському міськрайсуді слухається справа № 946/144/23 за позовом Стойкової Л. К. проти прокурора Сари О. В. та Одеської обласної прокуратури. І, напевно, читач, все здогадався, що і прокурор Сара О. В., і Одеська обласна прокуратура (на той час в особі заступника обласного прокурора Раковича М. М.) наголосили, що біологічно мертва людина дійсно може підписати документи після своєї біологічної смерті, а відтак так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, начебто підписаний інженер-інспектором Регістру судноплавства України Фарварщуком В. Д. (помер у 2007 році), не є підробленим. До речі, прокурор Сара О. В. вже зірвав п’яте судове засідання у цій справі.
Чорноморська окружна прокуратура перебирає «позитивний досвід»
Відповідне кримінальне провадження за фактом виготовлення підроблених документів Чебана П. Г. на «пором «Кислицький»» розслідується в Овідіополі під процесуальним керівництвом прокурорів Чорноморської окружної прокуратури. Проте ізмаїльська естафета передалася і місцевим прокурорам. Так, прокурори Царелунга К. П., Федюк О. Т., Маричева О. Г., Єфанова О. І. та інші – усі вони заперечували у своїх листах та в судових засіданнях факт підроблення «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 і, як наслідок, визнавали факт підписання документу біологічно мертвою людиною після біологічної смерті такої людини.
«Дике полювання Короля», або чи може суддя безкарно застрелити людину?
Суспільство стискає кулаки від гніву, коли суддя вчиняє ДТП, наслідком якої є смерть. Проте наскільки суспільство готове дізнатися, що суддя безкарно застрелив людину?
«Ізмаїльський пором» – це не лише підроблення документів на «пором» та використання цього «порому» за корупційного сприяння суддів, прокурорів, прикордонників та посадовців Адміністрації судноплавства. «Ізмаїльський пором» – це також про те, наскільки кожна людина може перебувати у безпеці від вбивства суддею або прокурором.
Після того, як 29 жовтня 2017 року група місцевих контрабандистів напала з вогнепальною зброєю на пором ВИЛ-0224-К, захопила його і почала використовувати під новою назвою «Кислицький»» на підставі підроблених документів, голові ізмаїльського суду було влаштовано полювання на острові Кислицький. Перевозили суддю Пепеляшкова С. М. на острів Кислицький на тому ж самому «поромі «Кислицький»» і, звичайно, на підставі тих же самих підроблених документів, підписаних небіжчиком після біологічної смерті.
Проте полювання пішло не за планом, і суддя Пепеляшков С. М., ймовірно, застрелив місцевого мешканця з вогнепальної зброї, після чого і суддю Пепеляшкова С. М. з його королівською свитою та потерпілого на тому ж самому «поромі «Кислицький»» доставили на материкову частину України.
За корупційного сприяння суддів, прокурорів та поліцейських, ще живого потерпілого відвезли до ізмаїльської лікарні, де йому зробили дві операції, і хотіли ампутувати руку. Проте згодом з огляду на більш ніж реальну загрозу для життя потерпілого корумпованi суддi, прокурори та слідчi поліції ухвалили таємне рішення перевезти потерпілого до Одеської обласної клінічної лікарні з одночасним максимальним приховуванням вказаного особливо тяжкого злочину від реєстрації в ЄРДР.
До ЄРДР було лише внесено факт, що «за повідомленням лікаря Ізмаїльської міської лікарні про отримання 18 листопада 2017 року громадянином «З.» вогнепального поранення на території острова Кислицький відкрите кримінальне провадження № 12017160150003267 від 19.11.2017 за ч. 1 ст. 122 КК України». Проте злочин, ймовірно, вчинив суддя. Принаймні його присутність там не спростовується. І відповідно, це виключна підслідність державного бюро розслідувань.
А тепер слідкуйте за руками: злочин, ймовірно вчинений головою ізмаїльського суду, розслідує ізмаїльська поліція, яка повністю перебуває під фактичним контролем вказаного голови суду.
Уявили? А тепер задумайтесь про те, наскільки в районі панують феодальні середньовічні порядки. Наскільки там «рішаються питання». Наскільки будь-яка людина може бути легко позбавлена свого життя суддею, прокурором, поліцейським тощо?
Проте у справі судді Пепеляшкова С. М. історія не завершується, адже одразу ж після події суддя Пепеляшков С. М. успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання та був визнаний таким, що відповідає займаній посаді. Посадові особи ВККС України вирішили не враховувати при ухваленні рішення про відповідність судді Пепеляшкова С. М. займаній посаді: 1) факт вчинення пострілу в людину у листопаді 2017 року; 2) факт приховування вказаним суддею незаконного полювання у листопаді 2017 року; 3) факт використання вказаним суддею свого службового становища для цілей приховування від реєстрації цього злочину.
14 червня 2018 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення Пепеляшкова С. М. з посади судді у відставку. Проте при цьому Вища рада правосуддя цілеспрямовано не враховувала при ухваленні рішення про звільненні судді Пепеляшкова С. М. у відставку роковий постріл на острові Кислицький.
Колабораціонізм та сепаратизм ізмаїльського феодального правосуддя
Ізмаїльське феодальне правосуддя не обмежує себе легалізацію підроблених документів та тиском на слідчих при розслідуванні злочинів, вчинених самими ж суддями. Ізмаїльське феодальне правосуддя – це про відкриту, неприховану підтримку російських агресорів.
Так, ізмаїльська суддя Баннікова Н. В. на своїй сторінці у мережі Facebook під час російської збройної агресії відкрито демонструвала свою прихильність путінському режиму та використовувала радянську символіку.
Як наслідок, 27 травня 2025 року дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Тронь І. В. підготував висновок «Про пропозицію притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності», вказавши, що «розміщення суддею Банніковою Н. В. на своїй сторінці в соціальній мережі, нагороди, якою нагороджувались війська НКВС, підриває авторитет правосуддя серед українського суспільства. Крім того, зображення, розміщене на сторінці судді Баннікової Н. В. в соціальній мережі містило словосполучення «Полк Победы», яке співзвучне з назвою пропагандистського руху «Бессмертный полк», який використовується державою-агресором для просування проросійських наративів». Відповідно, дисциплінарний інспектор Тронь І. В. вніс пропозицію: 1) притягнути суддю Ізмаїльського міськрайсуду Баннікову Н. В. до дисциплінарної відповідальності; 2) застосувати до судді Баннікової Н. В. дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Проте сталося чергове диво з «конвеєра див» ізмаїльського феодального правосуддя, адже вже 16 липня 2025 року той саме дисциплінарний інспектор Тронь І. В. вніс нову пропозицію «відмовити у притягненні судді Баннікової Н. В. до дисциплінарної відповідальності».
Виникає питання: з чого б раптово виникла така поблажливість до сепаратистів та колаборантів у дисциплінарного інспектора Троня І. В.?
Сепаратизм ізмаїльського феодального правосуддя на цьому не завершується, і гадаємо, як Вищій раді правосуддя, так і дисциплінарному інспектору Троню І. В., а головне – Службі безпеки України варто знати про це.
Виявляється, що колишній голова ізмаїльського суду Присакар О. Я. (він же – колишній заступник голови суду Пепеляшкова С. М.) має сестру Майсак О. І.
Сестра судді Присакара О. Я. – екс-суддя з міста Севастополя Майсак О. І. – після російської окупації Криму зрадила присязі та почала активно співпрацювати з окупантами, демонструючи лояльність окупаційній владі. Своєї співпраці з окупаційною владою екс-суддя Майсак О. І. навіть не приховувала, відкрито дотримуючись сепаратистських поглядів, називаючи Україну «іностранним государством».
Наразі екс-суддя Майсак О. І. працює помічником російського «судді» Ражкова Р. О. з поліцейським минулим – випускника відомчого поліцейського навчального закладу та широкими зв’язками у російських силових структурах, якого свого часу окупанти «десантували» до українського Криму аж з Красноярська, щоб насаджувати у Криму «руській мір».
Проте головним тут є навіть не це, а той факт, що «суддя» Ражков Р. О. перебуває у санкційних списках Президента України та РНБО. Саме «суддя» Ражков Р. О. за прямої вказівкою російського кривавого диктатора взяв участь у конкурсі на посаду «Запорізького обласного суду«.
Іншими словами, колишній заступник голови ізмаїльського суду, колишній голова ізмаїльського суду, а нині просто суддя ізмаїльського суду Присакар О. Я. має сестру, яка є персональним помічником впливового окупанта, прямо наближеного до російського диктатора. Проте в Україні це чомусь нікому не цікаво, а головне це не цікаво ані ВККС Україні, ані Вищій раді правосуддя, ані Службі безпеки України.
Майбутнє одеської адміністративної апеляції
Одним із суддів, який, судячи з усього, буде працювати суддею апеляційного адміністративного суду, є суддя Адамов А. С., який також є надзвичайно яскравою персоналією у контексті сепаратизму та колабораціонізму на Півдні України.
Суддя Адамов А. С. продемонстрував майже найкращі показники на конкурсі до апеляційних судів, будучи при цьому членом Ради суддів України. Але є але…
По-перше, із самого початку російського вторгнення у лютому 2024 року суддя Адамов А. С. заперечував факт вторгнення російських окупантів до України, стверджуючи це рішенням, що, мовляв, в країні нічого такого не відбувалося, щоб відкладати судові засідання або проводити їх у режимі відеоконференції.
По-друге, суддя Адамов А. С., власне, і запустив у червні 2017 року маховик злочинного рейдерського захоплення так званого «порому «Кислицький»», наклавши незаконний арешт на пором Стойкової Л. К. і Слободенюка С. А. під назвою ВИЛ-0224-К за заявою зятя Чебана П. Г. – Радєва Д. Д.
По-третє, суддя Адамов А. С., як й інші судді, послідовно доводив до смерті пенсіонерку Стойкову Л. К., стверджуючи, що документи Чебана П. Г. на так званий «пором «Кислицький»» не є підробленими. Як наслідок, суддя Адамов А. С. постійно декларував він імені Держави Україна, що біологічно мертва людина може підписувати документи після своєї біологічної смерті.
Власне аналогічні дії характеризували й інших слідчих суддів Ізмаїлу, тобто Присакара О. Я. і Бурнусуса О. О.
«Науковий» підхід Верховного Суду до підроблених документів
Ізмаїльське феодальне правосуддя – це поняття, яке географічно не обмежується Півднем України. Ізмаїльське феодальне правосуддя – це поняття, яке стало керівним принципом діяльності Верховного Суду.
14 грудня 2025 року судді Верховного Суду Крат В. І., Дундар І. О., Коротун В. М., Краснощоков Є. В. та Русинчук М. М., будучи більше 140 разів (!) проінформованими про підроблення документів на ім’я Чебана П. Г. на т.зв. «пором «Кислицький»» і не заперечуючи факт підроблення вказаних «документів», тим не менш, цілеспрямовано ці документи використали та ухвалили своє рішення саме на підставі підроблених документів, цілеспрямовано надавши контрабандистам судно для подальшого користування.
Згодом судді Верховного Суду Крат В. І., Дундар І. О., Коротун В. М., Краснощоков Є. В. та Гудима Д. А. відмовилися пояснювати, чому Верховний Суд дозволив злочинній організації використання підроблених документів, навіть якщо Верховний Суд визнав та погодився, що документи Чебана П. Г. на так званий «пором «Кислицький»» є підробленими.
Отже, вказані вище судді Верховного Суду сформулювали «правовий» висновок: сам факт підроблення документів на майно, яке і було захоплене у законного власника саме з використанням підроблених документів, не є підставою для того, щоб забороняти особам, які захопили майно на підставі підроблених документів, використовувати цей майно – знов-таки на підставі підроблених документів.
Ізмаїльське феодальне правосуддя в Одеському апеляційному суді
Судді Одеського апеляційного суду Драгомерецький М. М., Сегеда С. М., Громік Р. Д. та інші також пішли протоптаною стежкою, послідовно оголошуючи, що сам факт підроблення документів на майно, яке було захоплене у законного власника саме з використанням підроблених документів, не є підставою для того, щоб забороняти особам, які захопили майно на підставі підроблених документів, використовувати цей майно – знов-таки на підставі підроблених документів.
«Міст у світле майбутнє», або Адміністрація судноплавства надає підтримку контрабандистам
Чи можете Ви збудувати міст під час війни прямо на ділянці державного кордону України без документів і дозволів? Питання звучить фантастично, проте, як і раніше, шановний читач, не поспішай іронізувати.
Справа у тому, що захопивши пором ВИЛ-0224-К та використовуючи цей пором на підставі підроблених документів Чебан С. П., Радєв Д. Д, Чебан Л. М., а також інші особи, включаючи Кислицького сільського голову Шевченка М. М., збудували у селі Кислиця міст. Міст без документів, дозволів та погоджень з органами влади. Міст на державному кордоні України.
А тепер уявіть… Людина під час війни фактично приватизує ділянку державного кордону України та будує там міст! Міст прямісінько на ділянці державного кордону України!
Причому, і Адміністрація судноплавства, яку представляє в судах юрист Тищенко В. І., і Державна прикордонна служба України, яку представляє в судах офіцер-прикордонник Скрипка О. О., прямо кажуть: ми не заперечуємо проти використання Чебаном С. П., Радєвим Д. Д, Чебаном Л. М., Шевченком М. М., Ніколенком І. С. та іншими особами на ділянці державного кордону України «порому «Кислицький»» на підроблених документах, перетвореного ними на стаціонарний міст.
Адміністрація судноплавства та ДПСУ прямо кажуть: ми не заперечуємо проти створення Чебаном С. П., Радєвим Д. Д, Чебаном Л. М., Шевченком М. М., Ніколенком І. С. та іншими особами на ділянці державного кордону України незаконного мосту з використанням «порому «Кислицький»», збудованого самовільно і без дозволів.
«Кордон на замку», або як ДПСУ закриває очі на контрабанду
Керівництво ДПСУ не відстає у тому, щоб не помічати ізмаїльського феодального правосуддя. В суді Ізмаїла розглядається декілька справ, пов’язаних з контрабандою з використанням так званого «порому «Кислицький»» саме за корупційного сприяння посадових осіб ДПСУ, де представник ДПСУ офіцер-прикордонник Скрипка О. О. від імені ДПСУ офіційно заявляє, що документи Чебана П. Г. на так званий «пором «Кислицький»» є законними, включаючи так званий «Акт технічного нагляду судна», навіть якщо останній було підписано людиною після біологічної смерті стверджуваного «підписанта».
Проте, якщо брати до уваги позицію Скрипки О. О. – не просто офіцера, а повноважного представника Голови ДПСУ, – то виявляється, що «пором «Кислицький»», який експлуатується на ділянці державного кордону України під час війни на підроблених документах невстановленими особами, як на думку уповноваженого представника ДПСУ, не становить будь-якої проблеми – ані для ДПСУ, ані для охорони Державного кордону України, ані для національної безпеки України.
Ліцензія на полювання на офіцерів Збройних Сил України
12 квітня 2025 року Чебан С. П. здійснюючи обхід свої володінь, помітив групу офіцерів ЗСУ. Недовго думаючи, Чебан С. П. дістав автомат, який завжди перебував разом з ним, і напав з вогнепальною зброєю на офіцерів ЗСУ, які перебували при виконанні своїх повноважень.
Того ж дня під час проведення обшуку у Чебана С. П. було виявлено та вилучено: гладкоствольну рушницю ТОЗ-34; карабін АКС МП-УОС); патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 25 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 10 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 2 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 11 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 2 шт.; патрони до «АК» калібру 7.62, 40 шт., патрони до «АК» калібру 7.62, 51 шт.; патрони до «АК» калібру 7.62 19 шт.; глушник «Стрела» ПСУЗВ, магазин до карабіну АКС.
Обвинувальний акт проти Чебана С. П. скеровано до Ізмаїльського міськрайсуду для розгляду по суті. Справу розглядає суддя Швець В. М., обвинувачення підтримує прокурор Одеської обласної прокуратури Бачинський Ю. В. Проте є проблема, яка полягає у тому, що фактично Чебан С. П. контролює усіх суддів вказаного суду.
Служба пробації готує на Чебана С. П. досудову доповідь, яка буде тестом для всієї ДУ «Центр пробації» на сприяння колаборантам та агентам держави-агресора.
Політичне кредо Сергія Чебана
Коли ми говоримо про тих, хто приніс до України війну, ми маємо згадати усіх, хто підтримував фашистський режим Путіна ще задовго до того, як російсько-нацистські ракети впали на будинки мирних українських людей. Хто був п’ятою колоною та готував заздалегідь удар у спину українських воїнів. Хто і сьогодні надає підтримку та притулок російським агентам та диверсантам.
І саме тут потрібно згадати, що Чебан П. Г. є депутатом Саф’янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, з числа обраних на чергових виборах 25 жовтня 2020 року. Правда значиться він як «безпартійний».
Проте рукописи не горять, і відкриті джерела вказують, як у минулому Чебан С. П. відкрито підтримував Росію. Його особиста сторінка у мережі Фейсбук свідчить, що Чебан С. П. відкрито демонстрував свою прихильність до Росії та цінностей «руського мира», демонструючи фото з закликами «Подавай пример, мама-Россия!». Ба більше, Чебан П. Г. упродовж багатьох років відкрито захоплювався діяльністю екс-нардепа Дубінського О. А., який виявився агентом російської розвідки з ніком «Буратіно». Так само свого часу Сергій Чебан був членом ОПЗЖ, очолюваною кумом російського диктатора Путіна В. В.
Тому є очевидним, що просування по щаблям влади Чебана С. П. не може не ставити загрози національній безпеці України, особливо з огляду на останній цинічний злочин проти національної безпеки України, в якому, до речі, Чебан С. П. був вимушений визнати вину.
Взагалі ізмаїльська юридична квазіеліта демонструє стійку ностальгію по Радянському Союзу. То суддя Адамов А. С. відкрито демонструє під час війни свою підтримку російської агресії. То суддя Баннікова Н. В. закликає до «Полку Побєди». То брат прокурора Сари О. В. – бізнесмен Сара В. В. – очолює Ізмаїльську міську організацію комуністичної партії. То адвокат Арнаут А.Г. створює юридичну особу, що містить назву «СССР».
Уявили? відбувається Майдан. Вже йде війна. Окуповано Крим. Захоплено українські Донецьк та Луганськ. А адвокат Арнаут А. Г. тим часом створює юридичну особу під назвою «Ізмаїльський СССР».
Високі етичні стандарти української адвокатури
Захист та представництво Чебана П. Г. представлений у тих чи інших справах адвокатами Арнаутом А. Г., Кобаком Р. І. та Златі Д. С.
І тут ми хотіли б нагадати: етичні стандарти та правила української адвокатури категорично забороняють адвокатам сприяти вчиненню злочинів та інших правопорушень, примушувати або спонукати клієнта до вчинення злочинів та інших правопорушень.
Справа у тому, що адвокати Арнаут А. Г., Кобак Р. І. та Златі Д. С. у судових засіданнях відкрито оперують підробленими документами Чебана П. Г. на так званий «пором «Кислицький»», стверджуючи, що документи Чебана П. Г. на т.зв. «пором «Кислицький»» не є підробленими. Адвокати Арнаут А. Г., Кобак Р. І. та Златі Д. С. у судових засіданнях відкрито стверджують, що навіть так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 не є підробленим документом, навіть якщо його підписант помер ще у 2007 році.
Проте чомусь Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області вперто ігнорує ці факти, створивши, як наслідок, фактичну індульгенцію для «обраних» адвокатів на надання сприяння у вчиненні злочинів з використання підроблених документів.
Як справу про катування за участі поліцейських доручили розслідувати самим поліцейським, які вчинили катування
23 березня 2017 року Чебан С.П., Чебан П.Г. і Радєв Д.Д., а також двоє поліцейських з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області вчинили злочин катування проти Стойкової Л.К., її сина Слободенюка С.А. та його дружини Слободенюк Н.М. на тому самому острові Кислицький.
Чебан П.Г., користуючись підтримкою двох поліцейських з Ізмаїльського РВП, упродовж тривалого часу завдавав тілесні ушкодження Стойковій Л.К., після чого Чебан С.П. скинув непритомлену пенсіонерку у крижану березневу воду каналу.
Після цього Чебан С.П., користуючись підтримкою двох поліцейських з Ізмаїльського РВП, упродовж тривалого часу завдавав тілесні ушкодження Слободенюку С.А., у той час коли Чебан П.Г.. накинувши на шию Слободенюка С.А. удавку, душив потерпілого.
Радєв Д.Д., побачивши, що Слободенюк Н.М. намагається зафіксувати цей злочин катування, підскочив до неї, почав завдавати їй тілесних ушкоджень, а потім вирвав у неї телефон та викинув його в канал.
За цим спостерігали поліцейські з Ізмаїльського РВП, які прибули разом з Чебаном С.П., Чебаном П.Г. і Радєвим Д.Д., на службовому автомобілі з метою надання злочинцям підтримки з приховування злочину катування. При цьому поліцейські голосно сміялися та кричали потерпілим крізь сміх, стоячи поблизу Чебана П.Г., Чебана С.П. і Радєва Д.Д., що, мовляв, «тут нічого такого не відбувається» і що «вони не бачать тут ніякого злочину».
Врешті-решт, як вже змін здогадатися читач, проведення перевірки за цими фактам, було доручено тим поліцейським, які приїхали разом з разом з Чебаном С.П., Чебаном П.Г. і Радєвим Д.Д.
Справа про катування Олега Істоміна
У вересні 2018 року ізмаїльський бізнесмен Олег Істомін був жорстоко закатований групою покидьків прямо серед дня в своєму рідному місті. Внаслідок завдання йому численних ударів ногами і руками він отримав численні тілесні ушкодження, включаючи численні переломи кісток обличчя, важкий струс мозку та інші небезпечні для життя травми. Як наслідок – тяжкі тілесні ушкодження та ІІ група інвалідності. І читач вже має здогадатися, чому його ім’я згадується у цій статті.
Справа у тому, що Олег Істомін, як це випливає з матеріалів кримінального провадження, зазнав неочікуваного цинічного нападу з боку групи осіб на чолі з Чебаном С. П. У найгірших традиціях російського злочинного світу Олегу Істоміну прямо в центрі міста «перспективним політиком» Чебаном С. П. було запропоновано «відійти побалакати», і коли, нічого не підозрюючи, Олег Істомін послідкував за Чебаном С. П., — був жорстоко збитий з ніг і закатований прямо на вулиці групою осіб на чолі з Чебаном С. П., які завдали численних ударів ззаду.
Іронія полягає у тому, що процесуальним керівником у кримінальному провадженні за фактом катування Істоміна О. С. прокурором Сарою О. В. було призначено прокурора Карастана Д. І., якого згодом вигнали з прокуратури як такого, що не пройшов кваліфікаційного оцінювання. При цьому, як стверджують численні потерпілі, саме Карастан Д. І. разом з Сарою О. В. і Чебаном С. П. відігравав головну роль у виготовленні підроблених документів Чебана П. Г. на так званий «пором «Кислицький»».
Справа Олега Істоміна послідовно знищувалася прокурором Сарою О. В., особливо коли потерпілий перебував тривалий час у лікарні та боровся за своє життя. Сьогодні він перебуває у стані невизначеності, адже фінальне рішення по його справі до цього часу не прийняте.
Чому судова та правоохорона системи намагаються фізично знищити пенсіонерку Стойкову Л. К.?
Відповідь на це питання проста до неможливості: свого часу місцеві корупціонери та колаборанти увірували у свою безкарність, «віджимаючи у фермерки Стойкової Л. К. та її сина старий іржавий пором. Тоді ще бандити не думали, що це старий іржавий пором стане для них буквального золотим – у тому плані, що покривати цей злочин стане важче кожного року.
Проте наслідком для самої пенсіонерки Стойкової Л. К. є те що судді, слідчі поліції, прокурори та інші посадові особи почали ухвалювати судові, процесуальні та інші рішення та документи від імені України, що інженер-інспектор Регістру судноплавства Фарварщук В. Д., який помер у липні 2007 року, міг, як на думку вказаних нижче суддів, слідчих, прокурорів, у листопаді 2015 року зустрічатися з Чебаном П. Г., спілкуватися з ним, проводити технічний нагляд так званого «порому «Кислицький»», підписувати вказаний «Акт» та вручений вказаний «Акт» Чебану П. Г. особисто в руки.
Вказані дії суддів, слідчих, прокурорів та інших посадових осіб являли собою скоординовану державну політику, що була розроблена та застосовувалися проти Стойкової Л. К. та її сина Слободенюка С. А. (до речі, офіцера ЗСУ) для вселення у них страху за своє життя та життя членів їхньої родини, для здійснення перманентного фізичного і психологічного тиску на них з метою доведення до смерті.
Наразі «поромна справа» перебуває на розгляді в Європейському суді з прав людини. А поки буквально на днях суддя Київського районного суду м. Одеси Борщов І. О. заборонив проведення досудового розслідування за фактом цькування та булінгу пенсіонерки Стойкової Л. К. суддями, слідчими, прокурорами та іншими посадовцями. Ймовірно, суддя Борщов І. О. також щиро вірить у те, що біологічно мертва людина може повставати з Царства Мертвих та підписувати документи на майно.
Мовою оригiналу, матерiал публiкується на правах реклами i редакцiя не пiдтримує жодну сторону.