ФЕНОМЕН IМАЇЛЬСЬКОГО ФЕОДАЛЬНОГО ПРАВОСУДДЯ
ВЛАСНИКИ СУДНА ВИКРИЛИ КОРУПЦIЙНО-РЕЙДЕРСЬКУ «ЗГРАЮ» В «ВЕРХIВЦI» ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
НА ВНУТРIШНЬОМУ ФРОНТI ТЕЖ ГАРЯЧЕ: ВЛАСНИЦЯ ПОРОМУ ПОВСТАЛА ПРОТИ ГОЛОВНОГО ПРОКУРОРА ОДЕЩИНИ
СПІРИТИЗМ В УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСУДДІ, АБО ЯК В УКРАЇНІ МЕРТВІ ДУШІ ПРОВОДЯТЬ ТЕХНАГЛЯД СУДЕН
Війна максимально загострила рани українського суспільства, яке буквально виживає у війні з російським агресором, віддаючи фронту останні копійки на дрони та засоби медичної допомоги. Усі працюють на виснаження – від рядового доброчесного поліцейського або рятувальника до доброчесного судді, який не вилазить з робочого кабінету, розглядаючи за умов регулярного відключення електроенергії та повітряних тривог ще більшу кількість справ.
Проте саме під час війни максимально загострилася
проблема довіри до судової влади в силу багатьох факторів, які надають підстави
говорити про відкритий саботаж з боку окремих суддів на користь російських
агресорів, не кажучи вже про прямі родинні зв’язки окремих суддів з
представниками російської окупаційної адміністрації та сприяння колаборантам з
боку окремих суддів.
Одним з таких кричущих прикладів є тривале та, на жаль,
триваюче нехтування законом та знищення прав людини з боку суддів Ізмаїльського
міськрайонного суду Одеської області, географічна віддаленість якого як від
Києва, так і від Одеси дозволила багатьом перевертням у суддівських мантіях
увірувати в свою безкарність, користуючись статусом судді, який розглядається ними
як ліцензія на вчинення корупційних та інших злочинів.
Європейський суд з прав людини: «Судді
Ізмаїльського міськрайонного суду допустили безпрецедентну тяганину при
розгляді двадцяти справ»
28 серпня року Європейський суд з прав людини ухвалив безпрецедентне рішення – як для власної практики, так і для українського правосуддя. Це рішення залишилося непоміченим в суспільстві, увага якого пригорнута до зовнішнього ворога. Тим не менш, саме це рішення ставить під великий сумнів легітимність існування Ізмаїльського міськрайонного суду як такого.
Йдеться про рішення у справі «Zlagoda, TOV and
Slobodenyuk v. Ukraine», відкритої за скаргами ТОВ «Злагода» (директор Любов
Стойкова) і Сергія Слободенюка.
Свого часу ТОВ «Злагода» стало жертвою більш ніж 70 нападів озброєних рейдерів у найкращих традиціях українського кримінального рейдерства. Відповідно ТОВ «Злагода» подало десятки цивільних позовів до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, наївно очікуючи правосуддя та дотримання розумних строків при здійсненні правосуддя. Проте не отримала ані першого, ані другого.
Так само, Сергій Слободянюк і ТОВ «Злагода» подало позов
до суду у відомій ізмаїльській «поромній справі», наївно очікуючи, що судді
Ізмаїльського міськрайонного суду не будуть кришувати бандитів. Сергій
Слободянюк і ТОВ «Злагода» наївно очікували, що судді не скажуть, що біологічно
мертва людина може підписувати документи після її біологічної смерті. Але вони
жорстоко помилялися…
Натомість ЄСПЛ вперше в європейській історії встановив,
що судді національного суду допустили махрову, системну, цинічну, ганебну та
безпринципну бездіяльність, аналогів якої не було як в історії ЄСПЛ, так і в
історії всього українського правосуддя.
Так, як встановив ЄСПЛ, судді Ізмаїльського
міськрайонного суду допустили умисну системну тяганину при розгляді більше 20
(двадцяти) справ (включаючи ізмаїльську «поромну справу з документами,
підписаними людиною після її біологічної смерті), з приводу чого і було
винесено відповідне рішення проти України.
Що це означає? Це означає, що завдяки систематичній, умисній та цілеспрямованій бездіяльності суддів Ізмаїльського міськрайонного суду Україна буде зобов’язана сплатити потерпілим відповідну суму відшкодування. Це також означає, що лише завдяки суддям Ізмаїльського міськрайонного суду Україна встановила новий антирекорд в Європі за глибиною порушення права на справедливий суд, допустивши умисну бездіяльність у двадцяти справах за позовами ТОВ «Злагода» і Слободенюка С.А.
Ізмаїльська «поромна справа»: чи може
людина підписувати документи після біологічної смерті?
Зазначене рішення ЄСПЛ також зобов’язує Україну сплатити
компенсацію і Слободенюку С.А., офіцеру Збройних Сил України, який з початку
2022 року перебуває на фронті, захищаючи разом з побратимами народ України, а
разом з ними – і суддів Ізмаїльського міськрайонного суду – від російської агресії.
Чим віддячують йому та усім українським воїнам судді Ізмаїльського
міськрайонного суду? Давайте спробуємо розібратися…
У квітні 2018 року ТОВ «Злагода» і Слободенюк С.А. (на
той час ще цивільна особа) подали до Ізмаїльського міськрайонного суду цивільний
позов про захоплення озброєними рейдерами їхнього майна на підставі підроблених
документів та, відповідно, про витребування свого майна з чужого незаконного
володіння (справа № 500/2395/18).
Справа у тому, що у вересні 2017 року прямо у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області членами місцевої злочинної організації було виготовлено підроблені документи на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький».
Згодом саме з використанням цих підроблених документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький» членами місцевої злочинної організації було здійснено незаконну перереєстрацію на Чебана П.Г. порому ВИЛ-0224-К, що належить Слободенюку С.А., але вже під новою незаконною назвою «Кислицький».
Як наслідок, 29 жовтня 2017 року, як самі стверджують Чебан С.П. та його спільники, вони прибули вночі на поромну переправу, показали документи, які, як встановлено, є підробленими, та заволоділи поромом ВИЛ-0224-К.
У засобах масової інформації перебуває багато статей про
цей «ізмаїльський поромний феномен», яким ніколи раніше ніколи не
характеризувалися українські суди та українські судді.
Так, українських суддів звинувачують у багатьох речах, які для когось можуть здаватися спірними, а для когось – ні. Проте чи навряд будь-який інший український суд за всю історію українського правосуддя надав той приклад, який надав саме Ізмаїльський міськрайонний суд, а саме те, що судді вказаного суду (Присакар О.Я., Бурнусус О.Я., Адамов А.С., Смокіна Г.І., Жигулін С.М., Баннікова Н.В., Пащенко Т.П.) систематично стверджувати упродовж останніх 8 років про те, що біологічно мертва людина може після смерті підписувати документи, а тому документ, підписаний біологічно мертвою людиною вже після біологічної смерті такої людини, не є підробленим документом.
У відкритому доступі можна знайти багато джерел про
справу ізмаїльську «поромну справу» (№ 500/2395/18), яка майже 8 років
розглядалася в Ізмаїльському міськрайсуді. Вісім років українські платники
податків платили заробітну платну суддям Жигуліну С.М. та Смокіній Г.І. для
того, що вказані судді з’ясували, чи може біологічно мертва людина підписувати
документи, будучи вже біологічно мертвою людиною.
Спочатку суддя Жигулін С.М. два роки поспіль наголошував,
що документ так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015, начебто
підписаний інженер-інспектором Регістру судноплавства України Фарварщуком В.Д.
не є підробленим, хоча Фарварщук В.Д. помер у 2007 році. Проте згодом суддя
Жигулін С.М. пішов у відставку за рахунок платників податків, і справу взяла до
розгляду суддя Смокіна Г.І.
У травні 2025 року суддя Смокіна Г.І. ухвалила фінальне
рішення у справі, яким встановила: «Акт технічного нагляду судна» від
15.11.2015, виданий на ім’я Чебана П.Г. і начебто підписаний у 2015 році інженер-інспектором
Регістру судноплавства України Фарварщуком В.Д. (померлим у 2007 році) не є
підробленим, а відтак, як на думку судді Смокіної Г.І., біологічно мертва
людина дійсно може після своєї смерті підписувати документи.
Наприкінці серпня 2025 року рішення у цій справі ухвалив
Європейський суд з прав людини, визнавши Україну винною у порушення права ТОВ
«Злагода» і Слободенюка С.А. на справедливий суд.
Відповідно до чинного українського законодавства, рішення
ЄСПЛ, ухвалене проти України, є підставою для застосування законодавства про
очищення влади щодо тих суддів, які допустили таке порушення. Тобто йдеться про
люстрацію суддів Жигуліна С.М. і Смокіну Г.І., де спочатку суддя Жигулін С.М.,
а потім і суддя Смокіна Г.І. стверджували, що біологічно мертва людина може
підписувати документи після біологічної смерті такої особи.
Проте не варто забувати, що саме суддя Адамов А.С.
«запустив» «поромну» справу, постановивши ухвалу від 22 червня 2017 року про
арешт майна на користь бандитів і рейдерів саме за заявою зятя Чебана П.Г. –
Данила Радєва. Саме суддя Адамов А.С. максимально сприяв грубому порушенню
розумних строків в ізмаїльській «поромній справі», систематично заперечуючи у
численних своїх ухвалах неможливість підписання документів мертвою людиною, а
відтак – допускаючи можливість підписання документів мертвою людиною.
Не варто також забувати, що і судді Присакар О.Я.,
Бурнусус О.О., Баннікова Н.В. і Пащенко Т.П. також максимально сприяли грубому
порушенню розумних строків у «поромній справі», систематично заперечуючи у
численних своїх ухвалах неможливість підписання документів мертвою людиною, а
відтак – допускаючи можливість підписання документів мертвою людиною.
Суддя Пащенко Т.П. та її патронат над
прокурором Сарою О.В.
Наразі в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської
області також слухається справа № 946/144/23 за позовом Стойкової Л.К. проти
прокурора Сари О.В. та Одеської обласної прокуратури.
Так, у травні 2018 року керівник ізмаїльської прокуратури Сара О.В. дав одному з видань інтерв’ю, де заперечив підроблення документів Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький».
Так, у статті «Кислица воинствующая: ради возможности
растить хлеб фермеры берут в руки автоматы» прокурор Олександр Сара заявив від
імені прокуратури і саме як керівник місцевої прокуратури, що так званий «Акт
технічного нагляду судна» від 15.11.2015 не є підробленим документом, навіть
якщо його «підписант» помер перед «підписанням» такого «документу».
Проте родзинка полягає у тому, що станом на момент оприлюднення такої позиції прокурором Сарою О.В. саме у статусі прокурора та від імені місцевої прокуратури прокурору Олександру Сарі та Ізмаїльській місцевій прокуратурі було вже відомо про підроблення документів, які було використано злочинцями для реєстрації так званого «порому «Кислицький».
При розгляді цієї цивільної справи, і прокурор Сара О.В.,
і Одеська обласна прокуратура (в особі заступника обласного прокурора Раковича
М.М.) наголосили, що біологічно мертва людина дійсно може підписати документи
після своєї біологічної смерті, а відтак так званий «Акт технічного нагляду
судна» від 15.11.2015, начебто підписаний інженер-інспектором Регістру
судноплавства України Фарварщуком В.Д. (помер у 2007 році), не є підробленим.
Прокурор Сара О.В. вже зірвав п’яте судове засідання у цій справі, але чомусь суддя Пащенко Т.П. вирішила взагалі не реагувати на таку ганебну процесуальну поведінку прокурора Сари О.В. та його явну неповагу до суду. Справа у тому, що потерпілі Стойкова і Слободенюк С.А. (власники порому ВИЛ-0224-К) стверджують, що у вересні 2017 року прямо у приміщенні Ізмаїльської місцевої прокуратури прокурорами Сарою О.В., Чемоширяновим О.В., Карастаном Д.І., Мелещук І.С., а також Чебаном С.П., Чебаном П.Г., Радєвим Д.Д. та іншими особами було виготовлено підроблені документи на ім’я Чебана П.Г. на т.зв. «пором «Кислицький».
Згодом саме з використанням вказаних підроблених документів на ім’я Чебана П.Г. на т.зв. «пором «Кислицький» вказаними особами було здійснено незаконну перереєстрацію на Чебана П.Г. порому ВИЛ-0224-К під новою незаконною назвою «пором «Кислицький».
Тому виникає питання: чому суддя Пащенко Т.П. є такою
поблажливою до прокурора Сари О.В.? Може через те, що вона, як і прокурор Сара
О.В., також вірить у те, що біологічно мертва людина може підписувати документи
після біологічної смерті?
Суддя Пащенко Т.П. та підроблені
документи Чебана
Донедавна суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Пащенко Т.П. також слухала цивільну справу № 946/7118/24, в основі якої перебували також підроблені документи Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький».
В основі справи перебувало просте питання: чи може Чебан С.П. та інші особи, збудувати незаконний міст у селі Кислиця Ізмаїльського району з використанням так званого «порому «Кислицький» (він же – пором ВИЛ-0224-К) та підроблених документів на вказаний пором та використовувати цей міст без будь-яких документів… Під час війни… На ділянці Державного кордону ….
Як виявилося, можуть, адже суддя Пащеко Т.П. фактично дозволила Чебану С.П. використання підроблених документів на так званий «пором «Кислицький» для цілей створення незаконного мосту на Державному кордоні … Під час війни…
Для кращого розуміння абсурдності ситуації можна повторити: суддя Пащенко Т.П. під час війни дозволила Чебану С.П. та іншим особам використовувати незаконно збудований міст на ділянці Державного кордону для переміщення під час війни будь-яких осіб у прикордонній смузі. Враховуючи, що міст було збудовано з використанням так званого «порому «Кислицький», це означає, що суддя Пащенко Т.П., використовуючи своє службове становище та повноваження судді, надала дозвіл Чебану С.П. на використання підроблених документів та легітимізувала підроблені документи.
Цікавим є те, що і Адміністрація судноплавства в особі її
представника В’ячеслава Тищенка оголосила, що Адміністрація судноплавства не
проти того, щоб під час війни на ділянці Державного кордону Сергій Чебан та
інші особи збудували понтонний міст з використанням підроблених документів та
без будь-яких дозволів.
Чи вірять судді Одеського апеляційного
суду у потойбічний світ?
Ізмаїльська «поромна справа» перебуває на розгляді в
Одеському апеляційному суді. Проте чи можна очікувати правосуддя від цих
суддів?
Справа у тому, що після ухвалення рішення Європейським
судом з прав людини у справі «Zlagoda, TOV and Slobodenyuk v. Ukraine»,
відкритої за скаргами ТОВ «Злагода» (директор Любов Стойкова) і Сергія
Слободенюка, судді Драгомерецький М.М., Сегеда С.М., Громік Р.Д. також
підлягають люстрації на підстави законодавства про очищення влади, адже саме
їхні дії такої сприяли грубому порушенню розумних строків у «поромній справі».
Так, саме судді Драгомерецький М.М., Сегеда С.М. і Громік Р.Д. у минулому розглядали апеляційну скаргу щодо ненакладення арешту на так званий «пором «Кислицький» та постановили, що сам факт підроблення документів на майно, яке було захоплене у законного власника саме з використанням підроблених документів, не є підставою для того, щоб забороняти особам, які захопили майно саме на підставі підроблених документів, використовувати цей майно – знов-таки на підставі підроблених документів.
Фактично судді Драгомерецький М.М., Сегеда С.М. і Громік
Р.Д. також заздалегідь оголосили, що біологічно мертва людина може підписувати
документи після своєї біологічної смерті.
Тому виникає більш ніж закономірне питання: якого саме правосуддя
можна очкувати від суддів Драгомерецького М.М., Сегеди С.М. і Громіка Р.Д.,
якщо вони також, як й судді Ізмаїльського міськраойнного суду, вірять у
потойбічний світ та допускають підписання документів біологічно мертвою особою
після біологічної смерті такої особи.
Чорноморська окружна прокуратура
перебирає «позитивний досвід»
Відповідне кримінальне провадження за фактом виготовлення підроблених документів Чебана П.Г. на «пором «Кислицький» розслідується в Овідіополі під процесуальним керівництвом прокурорів Чорноморської окружної прокуратури. Проте ізмаїльська естафета передалася і місцевим прокурорам. Так, прокурори Царелунга К.П., Федюк О.Т., Маричева О.Г., Єфанова О.І. та інші – усі вони заперечували у своїх листах та в судових засіданнях факт підроблення «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 і, як наслідок, визнавали факт підписання документу біологічно мертвою людиною після біологічної смерті такої людини.
«Дике полювання Короля», або чи може
суддя безкарно застрелити людину?
«Ізмаїльський пором» – це не лише підроблення документів
на «пором» та використання цього «порому» за корупційного сприяння суддів
Ізмаїльського міськрайонного суду. «Ізмаїльський пором» – це також про те,
наскільки кожна людина може перебувати у безпеці від вбивства суддею або
прокурором.
Після того, як 29 жовтня 2017 року Чебан С.П. та його спільники напали з вогнепальною зброєю на пором ВИЛ-0224-К, захопили його і почали використовувати під новою назвою «Кислицький» на підставі підроблених документів, голові Ізмаїльського суду було Пепеляшкову С.М. було влаштовано полювання на острові Кислицький. Перевозили суддю Пепеляшкова С.М. на острів Кислицький на тому ж самому «поромі «Кислицький» і, звичайно, на підставі тих же самих підроблених документів, підписаних небіжчиком після біологічної смерті.
Проте полювання пішло не за планом, і суддя Пепеляшков С.М. застрелив місцевого мешканця з вогнепальної зброї, після чого і суддю Пепеляшкова С.М. з його свитою та потерпілого відвезли назад на тому ж самому «поромі «Кислицький».
За сприяння суддів Ізмаїльського міськрайонного суду ще
живого потерпілого відвезли до ізмаїльської лікарні, де йому зробили дві
операції, і хотіли ампутувати руку.
Проте згодом з огляду на більш ніж реальну загрозу для життя потерпілого
було ухвалено таємне рішення перевезти потерпілого до Одеської обласної
клінічної лікарні з одночасним максимальним приховуванням вказаного особливо
тяжкого злочину від реєстрації в ЄРДР.
До ЄРДР було лише внесено факт, що «за повідомленням
лікаря Ізмаїльської міської лікарні про отримання 18 листопада 2017 року
громадянином «З.» вогнепального поранення на території острова Кислицький
відкрите кримінальне провадження № 12017160150003267 від 19.11.2017 за ч. 1 ст.
122 КК України». Проте злочин, ймовірно, вчинив суддя. Принаймні його
присутність там не спростовується. І відповідно, це виключна підслідність
Державного бюро розслідувань.
А тепер слідкуйте за руками: злочин, ймовірно вчинений
головою Ізмаїльського суду, розслідує ізмаїльська поліція, яка повністю
перебуває під фактичним контролем вказаного Голови суду.
Уявили? А тепер задумайтесь про те, наскільки в районі
панують середньовічні порядки. Наскільки там «рішаються питання». Наскільки
будь-яка людина може бути легко позбавлена свого життя суддею, прокурором,
поліцейським тощо?
Проте у справі судді Пепеляшкова С.М. історія не
завершується, адже одразу ж після події суддя Пепеляшков С.М. успішно пройшов
кваліфікаційне оцінювання та був визнаний таким, що відповідає займаній посаді.
Посадові особи ВККС України вирішили не враховувати при ухваленні рішення про
відповідність судді Пепеляшкова С.М. займаній посаді: 1) факт вчинення пострілу
в людину у листопаді 2017 року; 2) факт приховування вказаним суддею
незаконного полювання у листопаді 2017 року; 3)
факт використання вказаним суддею свого службового становища для цілей
приховування від реєстрації цього злочину.
14 червня 2018 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення
про звільнення Пепеляшкова С.М. з посади судді у відставку. Проте при цьому
Вища рада правосуддя цілеспрямовано не враховувала при ухваленні рішення про
звільненні судді Пепеляшкова С.М. у відставку роковий постріл на острові
Кислицький.
Колабораціонізм та сепаратизм
ізмаїльських суддів
Судді Ізмаїльського міськрайонного суду не обмежують себе
легалізацію підроблених документів та тиском на слідчих при розслідуванні
злочинів, вчинених самими ж суддями. Ізмаїльське правосуддя – це про відкриту,
неприховану підтримку російських агресорів.
Так, ізмаїльська суддя Баннікова Н.В. на своїй сторінці у
мережі Facebook під час російської збройної агресії суддя відкрито
демонструвала свою прихильність путінському режиму та використовувала радянську
символіку.
Як наслідок, 27 травня 2025 року дисциплінарний інспектор
Вищої ради правосуддя Тронь І.В. підготував висновок «Про пропозицію притягнути
суддю до дисциплінарної відповідальності», вказавши, що «розміщення суддею
Банніковою Н.В. на своїй сторінці в соціальній мережі, нагороди, якою
нагороджувались війська НКВС, підриває авторитет правосуддя серед українського
суспільства.
Проте сталося чергове диво з «конвеєра див» ізмаїльського
правосуддя, адже вже 16 липня 2025 року той саме дисциплінарний інспектор Тронь
І.В. вніс нову пропозицію «відмовити у притягненні судді Баннікової Н.В. до
дисциплінарної відповідальності».
Виникає питання: з чого б раптово виникла така
поблажливість до сепаратистів та колаборантів у дисциплінарного інспектора
Троня І.В.?
Сепаратизм ізмаїльського правосуддя на цьому не
завершується, і гадаємо, як Вищій раді правосуддя, так і дисциплінарному інспектору
Троню І.В., а головне – Службі безпеки України варто знати про це.
Виявляється, що колишній голова ізмаїльського суду
Присакар О.Я. (він же – колишній заступник голови суду Пепеляшкова С.М.) має
сестру Майсак О.І.
Сестра судді Присакара О.Я. – екс-суддя з міста
Севастополя Майсак О.І. – після російської окупації Криму зрадила присязі та
почала активно співпрацювати з окупантами, демонструючи лояльність окупаційній
владі. Своєї співпраці з окупаційною владою екс-суддя Майсак О.І. навіть не
приховувала, відкрито дотримуючись сепаратистських поглядів, називаючи Україну
«іностранним государством».
Наразі екс-суддя Майсак О.І. працює помічником
російського «судді» Ражкова Р.О. з поліцейським минулим – випускника відомчого
поліцейського навчального закладу та широкими зв’язками у російських силових
структурах, якого свого часу окупанти «десантували» до українського Криму аж з
Красноярська, щоб насаджувати у Криму «руській мір».
Проте головним тут є навіть не це, а той факт, що «суддя»
Ражков Р.О. перебуває у санкційних списках Президента України та РНБО. Саме
«суддя» Ражков Р.О. за прямої вказівкою російського кривавого диктатора взяв
участь у конкурсі на посаду «Запорізького обласного суду«.
Іншими словами, колишній заступник голови ізмаїльського
суду, колишній голова ізмаїльського суду, а нині просто суддя ізмаїльського
суду Присакар О.Я. має сестру, яка є персональним помічником впливового
окупанта, прямо наближеного до російського диктатора. Проте в Україні це чомусь
нікому не цікаво, а головне це не цікаво ані ВККС Україні, ані Вищій раді
правосуддя, ані Службі безпеки України.
Суддя Асен Адамов та невизначене майбутнє
одеської адміністративної апеляції
Суддя Асен Адамов також є надзвичайно яскравою персоналією у контексті сепаратизму та колабораціонізму на Півдні України. Саме суддя Адамов А.С. є членом Ради суддів України, і начебто має відповідати усім критеріям доброчесності більше, аніж усі інші судді разом взяті.
Суддя Адамов А.С. продемонстрував майже найкращі
показники на конкурсі до апеляційного суду, будучи при цьому членом Ради суддів
України. Але є але…
По-перше, із самого початку російського вторгнення у
лютому 2024 року суддя Адамов А.С. систематично заперечував факт вторгнення
російських окупантів до України, стверджуючи у своїх численних ухвалах, що,
мовляв, в Україні нічого такого не відбувається, щоб відкладати судові
засідання або проводити їх у режимі відеоконференції.
По-друге, суддя Адамов А.С., власне, і запустив у червні 2017 року маховик злочинного рейдерського захоплення так званого «порому «Кислицький», наклавши незаконний арешт на пором Стойкової Л.К. і Слободенюка С.А. під назвою ВИЛ-0224-К за заявою зятя Чебана П.Г. – Радєва Д.Д.
По-третє, суддя Адамов А.С., як й інші судді, послідовно
доводив до смерті пенсіонерку Стойкову Л.К., стверджуючи, що документи Чебана
П.Г. на так званий «пором «Кислицький»» не є підробленими. Як наслідок, суддя
Адамов А.С. постійно декларував він імені Держави Україна, що біологічно мертва
людина може підписувати документи після своєї біологічної смерті.
Власне, аналогічні дії характеризували й інших суддів
Ізмаїлу, тобто Присакара О.Я., Бурнусуса О.О., Смокіну Г.І., Пащенко Т.П.,
Баннікову Н.В.
Проте, на додаток до вказаного вище, на засіданні ВККС
України від 06.08.2025 суддя Адамов А.С. вдався до відкритої цинічної брехні,
стверджуючи, що йому начебто нічого не відомо про ізмаїльську «поромну справу»,
в який від 8 років поспіль постановляв численні ухвали, стверджуючи про
можливість підписання документів біологічно мертвою людиною. На засіданні ВККС
України від 06.08.2025 суддя Адамов А.С. вдався до відкритої цинічної брехні,
приховуючи від членів ВККС України та представників громадських організацій, що
саме він зробив перший крок у справі рейдерського захоплення порому ВИЛ-0224-К,
ухваливши ганебну незаконну ухвалу від 22 червня 2017 року, яка розв’язала руки
злочинній організації.
Можна очікувати, що після своєї ганебної співбесіди у
ВККС України суддя Адамов А.С. може намагатися використати корупційні важелі
впливу, щоб оскаржити рішення ВККС щодо свого конкурсу. Якщо таке рішення ВККС
України буде скасоване, це буде одним з цвяхів у труну українського незалежного
правосуддя.
Ліцензія на полювання на офіцерів
Збройних Сил України
Численні справи ТОВ «Злагода», Стойкової Л.К. та Слободенюка С.А. ідентифікували, що майже усі судді Ізмаїльського міськрайонного суду є дуже поблажливими до місцевого фермера Сергія Чебана, який свого часу у жовтні 2017 року і захопив «пором «Кислицький» на підставі підроблених документів.
Можна впевнено сказати, що судді Присакар О.Я., Адамов
А.С., Бурнусус О.О., Смокіна Г.І., Баннікова Н.В., Жигулін С.М., Баннікова Н.В.
керуються принципом «Сергію Чебану – все, ворогам – закон».
Проте така позиція суддів Ізмаїлу пахне недобре, адже за
такою поблажливістю дуже проглядається неприхований сепаратизм та
колабораціонізм.
Так, як відомо, 12 квітня 2025 року Чебан С.П. дістав
автомат, який завжди перебував разом з ним, і напав з ним на офіцерів, які
перебували при виконанні своїх повноважень.
Того ж дня під час проведення обшуку у Чебана С.П. було
виявлено та вилучено: гладкоствольну рушницю ТОЗ-34; карабін АКС МП-УОС);
патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 25 шт.; патрони до
гладкоствольної рушниці 12 калібру 10 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці
12 калібру 2 шт.; патрони до гладкоствольної рушниці 12 калібру 11 шт.; патрони
до гладкоствольної рушниці 12 калібру 2 шт.; патрони до «АК» калібру 7.62, 40
шт., патрони до «АК» калібру 7.62, 51 шт.; патрони до «АК» калібру 7.62 19 шт.;
глушник «Стрела» ПСУЗВ, магазин до карабіну АКС.
Обвинувальний акт проти Чебана С.П. скеровано до
Ізмаїльського міськрайонного суду для розгляду по суті. Справу розглядає суддя
Швець В.М.
Політичне кредо Сергія Чебана
Коли ми говоримо про тих, хто приніс до України війну, ми
маємо згадати усіх, хто підтримував фашистський режим Путіна ще задовго до
того, як російсько-нацистські ракети впали на будинки мирних українських людей.
Хто був п’ятою колоною та готував заздалегідь удар у спину українських воїнів.
Хто і сьогодні надає підтримку та притулок російським агентам та диверсантам.
І саме тут потрібно згадати, що Чебан П.Г. є депутатом
Саф’янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, з числа
обраних на чергових виборах 25 жовтня 2020 року. Правда значиться він як
«безпартійний».
Проте рукописи не горять, і відкриті джерела вказують, як
у минулому Чебан С.П. відкрито підтримував Росію. Його особиста сторінка у
мережі Фейсбук свідчить, що Чебан С.П. відкрито демонстрував свою прихильність
до Росії та цінностей «руського мира», демонструючи фото з закликами «Подавай
пример, мама-Россия!». Чебан П.Г. упродовж багатьох років відкрито захоплювався
діяльністю екс-нардепа Дубінського О.А., який виявився агентом російської
розвідки з ніком «Буратіно». Так само свого часу Сергій Чебан був членом ОПЗЖ,
очолюваною кумом російського диктатора Путіна В.В.
Просування по щаблям влади Чебана С.П. за сприяння суддів
з Ізмаїльського міськрайонного суду не може не ставити загрози національній
безпеці України, особливо з огляду на останній цинічний злочин проти
національної безпеки України, в якому, до речі, Чебан С.П. був вимушений
визнати вину.
«Прокурорське пограбування»,
або як суддя Швець звільнив прокурора Сару від кредиту
Свого часу Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом до прокурора Олександра Сари та його батька та про стягнення заборгованості в сумі 29 605 доларів США (справа № 500/1722/17).
Так, відповідно до укладеного договору між банком та відповідачем Сара В.П. від 13 жовтня 2008 року за № 2008/28-13/64, останній отримав кредит у розмірі 14 188 доларів США та мав сплатити на користь кредитора зазначену суму кредиту із нарахованими відсотками за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту у жовтні 2017 року. Того ж числа – 13 жовтня 2008 року – між банком та Олександром Сарою був укладений договір поруки № 06-09/2259 в забезпечення зобов’язань Сара В.П.
Гроші родина Сара банку так і
не віддала, адже банк суд програв. Судове рішення у справі ухвалював суддя
Швець В.М. Проте справа полягала у тому, що на момент ухвалення судового
рішення Олександр Сара був керівником Ізмаїльської місцевої прокуратури, а тому
подібне рішення було ухвалене суддею Швецем В.М. в стані реального конфлікту
інтересів.
Проте, з погляду сьогодення, цікаве полягає в іншому: саме суддя Швець В.М. сьогодні судить Чебана С.П. за вчинення Чебаном С.П. злочину проти національної безпеки (справа № 946/4906/25), де Чебан С.П. активно користується підробленими документами на так «званий «пором «Кислицький», підроблення яких активно заперечує прокурор Сара О.В… Де прокурор Сара О.В. публічно виступав у ЗМІ на користь Чебана С.П., стверджуючи, що документ, підписаний людиною після біологічної смерті, не є, як на думку прокурора Сари О.В., підробленим документом…
Тому чи можна очікувати
справедливого правосуддя від судді Швеця В.М., який, діючи у стані реального
конфлікту інтересів, вже допустив таке «милосердя» щодо друга Сергія Чебана –
прокурора Олександра Сари?
Суддя Швець та правосуддя щодо
прибічників «руського миру»
Здійснюючи розгляд
обвинувального акту щодо Сергія Чебана, який обвинувачується у вчинення тяжкого
злочину проти національної безпеки, суддя Швець В.М. зобов’язав місцеву службу
пробації підготувати досудову доповідь щодо Чебана С.П. (справа №
946/4906/25).
Проте родзинка полягає у тому,
що у таких категоріях справ підготовка досудової доповіді законом не
передбачена, що може свідчити про те, що суддя Швець В.С. «готує» «під Сергія
Чебана» занадто м’який вирок, не пов’язаний з позбавленням волі, до чого і
залучив місцевий орган пробації.
Подібна процесуальна поведінка
судді Швеця В.М. виглядає дещо дивною, адже станом на момент ухвалення рішення
про зобов’язання підготовки досудової доповіді у справі
№ 946/4906/25 судді Швецю В.М. та органу пробації було відомо
про цинічне й жорстоке катування Чебаном С.П. ізмаїльського бізнесмена Олега
Істоміна, що призвело до завдання Олегу Істоміну тяжких тілесних ушкоджень та,
як наслідок, другої групи інвалідності.
Ще більше подібна процесуальна
поведінка судді Швеця В.М. виглядає дивною у світлі факту, що станом на момент
ухвалення рішення про зобов’язання підготовки досудової доповіді у справі № 946/4906/25 судді Швецю В.М. та органу пробації було
відомо про катування Чебаном С.П., Чебаном П.Г. і Радєвим Д.Д. Стойкової Л.К.,
Слободенюка С.А. та Слободенюк Н.А. за співучасті з двома працівниками
Ізмаїхльського РВП ГУНП в Одеській області.
Проте ще більш дивною виглядає і поведінка
посадових осіб органу пробації, які вирішили «занурити голову у пісок» та не
помічати кривавих злочинів колаборантів та членів злочинної організації, які
захопили владу у районі, повернули район до Середньовіччя та заявили, що вони
мають суверенне право катувати людей та вчиняти озброєні напади, у тому числі
на офіцерів Збройних Сил України під час війни. Виникає питання: а яку позицію
щодо російських агресорів та колаборантів посідає Центр пробації та його
місцеві органи?
Чому судді Ізмаїлу намагаються фізично
знищити пенсіонерку Стойкову Л.К.?
Відповідь на це питання проста до неможливості: свого часу місцеві корупціонери та колаборанти увірували у свою безкарність, віджимаючи у фермерки Стойкової Л.К. та її сина старий пором. Тоді ще бандити не думали, що це старий пором стане для них буквального золотим – у тому плані, що покривати цей злочин стане важче кожного року.
Проте наслідком для самої пенсіонерки Стойкової Л.К. є те що судді Ізмаїльського міськрайонного суду почали ухвалювати судові рішення, що інженер-інспектор Регістру судноплавства Фарварщук В.Д., який помер у липні 2007 року, міг, як на думку вказаних нижче суддів, слідчих, прокурорів, у листопаді 2015 року зустрічатися з Чебаном П.Г., спілкуватися з ним, проводити технічний нагляд так званого «порому «Кислицький», підписувати вказаний «Акт» та вручений вказаний «Акт» Чебану П.Г. особисто в руки.
Вказані дії суддів Ізмаїльського міськрайонного суду являли собою скоординовану політику, що була розроблена та застосовувалася проти Стойкової Л.К. та офіцера ЗСУ Слободенюка С.А. для вселення у них страху за своє життя та життя членів їхньої родини, для здійснення перманентного фізичного і психологічного тиску на них з метою доведення до смерті.
Примітка: Мовою оригiналу. Редакцiя не пiдтримує жодну сторону. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, вважається невинуватою у вчиненні будь-якого злочину або іншого правопорушення. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, користується презумпцією невинуватості. Будь-яка особа, яка згадується у цій статті, користується презумпцією доброчесності.