Власники судна викрили корупцiйно-рейдерську «зграю» в «верхiвцi» Одеської області
Останнім часом наша увага прикута до подій навколо так званого «порому «Кислицький», який вже встиг стати легендою Ізмаїльського району Одеської області та, здається, постійним «головним болем» правоохоронних органів Одещини, зокрема Одеської обласної прокуратури, Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, а також Державної прикордонної служби України та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області.
Чому ж стільки уваги прикуто до невеликого порому Сергія Слободенюка (нині офіцер ДШВ ЗСУ), захопленого рейдерами у жовтні 2017 року на підставі підроблених документів?
Цей пором, наче скальпель, оголив проблеми перманентної корупції у судах, поліції, прокуратурі та адвокатурі, де головним питанням було та залишається наступне: як в Україні потерпілому від рейдерства захистити себе, коли правоохоронні та судові органи разом з органами адвокатського самоврядування стають на бік організованої злочинності.
Більш детально про озброєне рейдерське захоплення порому Сергія Слободенюка (ВИЛ-0224-К), що сталося у жовтні 2017 року на підставі підроблених документів, виданих на ім’я Чебана Петра Григоровича, ми писали у наших попереднiх публiкацiях.
Новi подробицi в цiй непростiй cправi дали надiю на справедливу її кульмiнацiю.
За останні тижні завдяки титанічним зусиллям Любові Стойкової – мужньої жінки, яка кинула виклик корупції у прокуратурі, поліції, судах та стала власноруч боротися з організованою злочиннiстю, i взяла під повний контроль правоохоронні органи Одещини, – було нарешті встановлено, що пором ВИЛ-0224-К та так званий «пором «Кислицький» – це одне й те ж саме судно.
Так само було остаточно встановлено підроблення документів на ім’я Петра Чебана на «пором «Кислицький».
Так званий «пором «Кислицький» постійно використовується злочинною організацією для перевезення того, що внаслідок умисної пасивності з боку місцевих ізмаїльських прокурорів, слідчих поліції та прикордонників покрито глибокою таємницею.
Нагадаємо, що Ізмаїльський район Одеської області – це прикордонна смуга, i це – державний кордон України. I тому справа про цей «Летючий голландець» Ізмаїльщини – це справа про національну безпеку нашої Держави! Слiд зазначити, що використання під час війни групою осіб, близьких до місцевих ізмаїльських суддів, правоохоронців та прикордонників судна на підроблених документах за опосередкованого сприяння правоохоронних органів та прямісінько на ділянці державного кордону України – це нонсенс. Крім того, це порушує пряме питання вчинення злочинів проти національної безпеки України з боку посадових осіб прикордонної служби, поліції та прокуратури, які дозволяють невідомо кому використовувати захоплений на підставі підроблених документів пором з метою невідомо чого. А головне, що відбувається все це під час війни в нашій країні.
Зазначимо, що пiд час слухання цивільної справи про так званий «пором «Кислицький» в Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області (справа №500/2395/18) судді вказаного суду (спочатку Жигулін С.М., згодом – Смокіна Г.І.) невідомо чому стабiльно не помічали підроблення документів Петра Чебана на так званий «пором «Кислицький». Все це робилося не зважаючи на численні клопотання позивачів припинити використання відповідачами та суддями підроблених документів на так званий «пором «Кислицький» при розгляді справи в суді.
Як наслідок, судді Жигулін С.М. та Смокіна Г.І. створили очевидне враження, що вони цілеспрямовано дозволяють Петру Чебану та іншим відповідачам у справі експлуатувати так званий «пором «Кислицький», як це наразі остаточно встановлено, саме на підставі підроблених документів.
Чому саме судді Смокіна Г.І. та Жигулін С.М. майже п’ять років поспіль не помічали навмисного підроблення документів П. Чебана – це питання необхідно з’ясувати правоохоронним органам.
Нещодавно Адміністрація судноплавства України встановила, що «пором «Кислицький» використовується військовослужбовцями Національної гвардії України, причому, як вияснилося, без будь-якого акту технічного нагляду судна, а відтак з реальною загрозою для життя та здоров’я самих військовослужбовців, а також інших осіб.
Після численних звернень Любовi Стойкової до керівництва Нацгвардії Національна гвардія України категорично «відхрестилася» від так званого «порома «Кислицький», офіційно проінформувавши Л. Стойкову (див.фото), що Петро Чебан власноруч використовував пором для цілей лише разового перевезення лісоматеріалів для потреб Національної гвардії України. Як виявилося, вони нічого не знають про власника порома, так само як і про документи на пором.
Проблема поглиблювалася тим, що Петру Чебану офіційно заборонено використовувати так званий «пором «Кислицький» через відсутність у нього будь-якого акту технічного нагляду на вказане судно, за що П. Чебан неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил технічки безпеки на водному транспорті.
Єдине, що було у Петра Чебана та залишається у його спадкоємців – це підроблений «Акт технічного нагляду судна», який, за словами П. Чебана, пiдписаний у 2015 році чиновником з питань безпеки на транспорті, що помер ще у 2007 році.
Особливої гостроти цій ситуації надає той факт, що своїми численними листами заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Івахів М.В. повідомив Любов Стойкову про те, що пором «Кислицький» й досі перебуває під повним контролем Національної гвардії України (див.фото), фактично офіційно звинувативши керівництво Національної гвардії України у брехні та наданні завідомо неправдивої інформації.
Хто саме надає та поширює цю неправдиву інформацію – прокурор Максим Івахів або ж командир військової частини 3058 Національної гвардії України підполковник Андрій Бойко – це питання також мають з’ясувати правоохоронні органи.
Схоже, ситуація демонструє те, як правоохоронці та прикордонники районного, обласного та навіть національного рівнiв, наочно спостерігаючи перманентне джерело вкрай небезпечного порушення закону, пов’язаного з використанням порому на підставі підроблених документів на ім’я Чебана П.Г. на Державному кордоні України під час війни, з усім тим усвідомлено толерують використання підроблених документів та надають фактичне сприяння у використанні підроблених документів на плавзасіб.
Цiкавим виявилося i те, що у 2018 році керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Олександр Сара офіційно у своєму інтерв’ю ізмаїльському ЗМI публічно задекларував, що «у частині користування поромом на Кислицькому острові вбачаються виключно цивільноправові відносини, їх має розглядати суд, i на цей час за документами власником порома є Чебан».
Тому видається щонайменше дивним, як у 2018 році керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Сара О.В. у відкритий спосіб чомусь публічно та прилюдно оголосив, що Петро Чебан начебто є законним власником так званого «порому «Кислицький».
Причому прокурор Сара О.В. «коронував» Чебана П.Г. «титулом» законного власника та визнав законними документи Петра Чебана на вказаний плавзасiб ще задовго до того, як цивільна справа за позовом Стойкової Л.К. до Чебана П.Г. та інших відповідачів щодо так званого «порому «Кислицький» могла б бути розглянута судом (між тим цивільна справа № 500/2395/18 перебуває вже на розгляді Європейського суду з прав людини саме через перманентне небажання суддів Жигуліна С.М. та Смокіної Г.І. розглядати цю цивільну справу, в якій виявлено підроблені документи).
Дивне в цiй справi i те, що у 2018 році керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Сара О.В. у відкритий спосіб чомусь публічно оголосив, що Чебан П.Г. є начебто законним власником так званого «порому «Кислицький» ще до того, як досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом підроблення документів на ім’я Петра Чебана на так званий «пором «Кислицький» було завершено (а розслідування, між тим, триває й зараз «завдяки» прокурорам Ізмаїльської місцевої прокуратури Сарі О.В. та Карастану Д.І., слідчому поліції Івановій В.Б. та дізнавачу поліції Реміцькому Н.О.).
Отже, керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Сара О.В. оголосив законними ті документи Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький», які, як згодом переконливо довели Любов Стойкова Л.К. та адвокат Дмитро Ягунов (представник справжнього власника порома Сергія Слободенюка), є підробленими.
Чому прокурор Сара О.В. посів таку позицію на користь Чебана П.Г. – це також питання до уповноважених слідчих Державного бюро розслідувань.
Не менш цікавою є позиція органів адвокатського самоврядування у цій справі, зокрема КДКА Одеської області.
Інтереси Чебана П.Г., Чебана С.П., Ніколенка І.С., Ніколенка С.І., Радєва Д.Д. та інших відповідачів у цивільній справі № 500/2395/18 в Ізмаїльському міськрайонному суді Одеської області у справі про так званий «пором «Кислицький» представляють адвокати Арнаут А.Г., Кобак Р.І. та Златі Д.С.
У правовій державі не можна ототожнювати адвоката з клієнтом. Проте, відповідно до Правил адвокатської етики, у своїй професійній діяльності адвокат зобов’язаний сприяти утвердженню принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Тому й виникає наступне питання щодо цього таємничого судна на підроблених документах, яких, як ми вже довели, виникло вже занадто багато через дії прокурорів, суддів та слідчих поліції.
Враховуючи, що адвокати Арнаут А.Г., Кобак Р.І. та Златі Д.С. здійснюють представництво у цивільній справі, вони категорично зобов’язані не надавати навіть в опосередкованій формі своїм клієнтам будь-яке сприяння у використанні підроблених документів на ім’я Чебана П.Г. на пором.
Однак правова позиція вказаних адвокатів у цивільній справі № 500/2395/18 заснована саме на підставі підроблених документiв, через що таку позицію навряд чи можна визнати як «правову».
Як наслідок, до суддів Смокіної Г.І. та Жигуліна С.М., слідчого поліції Янкова В.О., дізнавача поліції Реміцького Н.І., прокурорів Сари О.В., Івахів М.В., Мелещук І.С., Костенка С.К., Кужка С.С., Лященка Д.А., Литвака О.М., Саулка О.І., Патраманського М.А., Гаркушина І.А., Чередника Р.В. та інших прокурорів Одеської обласної прокуратури, а також посадових осіб Ізмаїльського прикордонного загону, які вперто не помічають підроблення документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький», з невідомих причин долучилася і Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, яка неодноразово, вперто та послідовно відмовляла у відкритті дисциплінарного провадження проти адвокатів Кобака Р.І., Златі Д.С. та Арнаута А.Г., коли була детально проінформованою про доведений факт будування вказаними адвокатами позиції у цивільній справі №500/2395/18 саме на підставі підроблених документів.
Виникає нагальне питання: чи не створює КДКА Одеської області подвійного стандарту «Quod licet Iovi, non licet bovi», коли довіра адвокатів, правоохоронних органів та суспільства до органів адвокатського самоврядування Одещини може бути остаточно підірвана внаслідок, ймовірно, поблажливого ставлення з боку КДКА Одеської області до окремих адвокатів, яким дозволено використовувати підроблені документи на грубе порушення принципу законності в адвокатській діяльності?
Крiм того, виявляється, що адвокат Парасковія Іванова одночасно є і членом КДКА Одеської області, і адвокатом одного з відповідачів у справі №500/2395/18 (Ніколенка І.С.), що вказує на реальний конфлікт інтересів та ставить під сумнів об’єктивність КДКА Одеської області при вирішенні будь-яких скарг проти представників відповідачів у цивільній справі 3 500/2395/18.
Сподіваємося, що Національна асоціація адвокатів України зможе розібратися у цій ситуації, щоб не допустити втрату довіри суспільства та представників правничої професії до одеської адвокатури, відомої своїми давніми шляхетними традиціями.
А поки що так званий «пором «Кислицький» «пливе» далі.
P.S. На момент публiкацiї матеріалу стало відомо, що 7 лютого 2023 року слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області, розглянувши клопотання потерпілої Стойкової Л.К. про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017160150003076, відкритому за фактом підроблення документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький», задовольнив вказане клопотання та ухвалив «накласти арешт на наступне майно, а саме: пором ВИЛ-0224-К, власником якого є Слободенюк Сергій Андрійович, а орендарем — ТОВ «Злагода» (директор Стойкова Л.К.), де наразі вказаний пором має назву «Кислицький» внаслідок перереєстрації порому на Чебана П.Г. на підставі підроблених документів, із забороною відчуження, розпорядження та користування».
При цьому, слідчий суддя в ухвалі наголосив: «В ході проведення дізнання доведено факт підроблення «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015, оскільки встановлено, що підписант вказаного документа інженер-інспектор ДП «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» Фарварщук В.Д. помер у 2007 році, про що свідчать документи, отримані з Міністерства юстиції України, а саме — копія свідоцтва про смерть. Також встановлено, що «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003 року, укладений між виконуючим обов’язків голови СВК «Кислицький» Заворотнюком Ф.Ф. та Чебаном П.Г., має ознаки підробки, оскільки, згідно із записами в трудовій книжці Заворотнюка Ф.Ф., останній працював у СВК «Кислицький» на посадi оператора маслобойні, а згодом — головного інженера. Запис щодо призначення Заворотнюка Ф.Ф. виконуючим обов’язки голови СВК «Кислицький» в трудовій книжці відсутній. Через відсутність формального власника так званого «порому «Кислицький» (навіть враховуючи факт підроблення документів на ім’я Чебана П.Г. на так званий «пором «Кислицький») наразі існує ситуація, коли будь-яка особа буде використовувати формально безхозний пором «Кислицький», який було зареєстровано на підроблених документах, підроблення яких встановлено та визнано органом досудового розслідування. Внаслідок захоплення у Слободенюка С.А., Стойковій Л.К. і ТОВ «Злагода» порому ВИЛ-0224-К на підставі підроблених документів, потерпілим було завдано моральної та матеріальної шкоди у розмірі вартості самого порому та упущеної вигоди».